Глава 17

В себе я приходила довго, моя свідомість не хотіла реагувати на зовнішні збудники, а саме – голоси, ляпаси по щоках і поливання обличчя, крижаною водою. Хотілося залишитися у своєму окремому від усіх світі, де завжди все добре, радісно і ніхто, чорт забирай, не приносить мене в жертву! Варто було згадати останню подію, як груди наповнила злість і обурення. Чортовий дракон, мало не загубив мене!
- Фаль, — прошепотіла не піднімаючи повік. – Краще біжи!
- Якщо можеш погрожувати, значить все добре, — засміявся чоловік і мені навіть здалося, що в ньому промайнуло полегшення. Боявся за мене, ящірка облізла?! Так, ось офіційно заявляю – зі світу зживу!
- Я зараз ще трохи полежу, — почала погрозливо, — а потім відмуйдохаю тебе як слід!
- Відмуй… що?
- Уб'ю, — буркнула, нарешті розплющуючи очі. З приємного, ми знову в палаці, з не дуже, лежу не на м'якій постелі, а на твердій підлозі. - Що до ліжка, донести, сил не вистачило?
– Не хотів зіпсувати Імперську білизну, ти ж брудна як свиня.
- Нічого Імператор тобі пробачить, може навіть особисто випре, — відмахнулася, роблячи спробу сісти. Самій зробити цього не вдалося, тому широка долоня, що підтримує спину, була як ніколи до речі.
- А може, потім поговоримо? – у голосі прозирала надія. Дракону не хотілося відповідати за свої вчинки, а мені дуже хотілося пролити його кров і він це відчував. - Тут охочі поговорити з тобою, двері зносять.
- Це хто? - Підняла брову, все-таки сідаючи й відмахуючись від руки. Сама сидітиму.
- Давай я відчиню двері та сама все побачиш, — не чекаючи моєї згоди, дракон змахнув культяпкою і масивні двері, моїх покоїв, відчинилися. Показуючи шалено злого некроманта. Ой.
– Ти! - проревів Стік, наближаючись і дивлячись на Фаля, — прибрав свої лапи або я зараз тобі їх переламаю.
І як приємно, що заступився і в якийсь час, гнів спрямований не на мене. А Фаль, замість того, щоб тремтіти, розтяг губи в посмішці й підморгнув мені. Та й руку не поспішає прибирати, а дивлячись на шаленого Стікура, зробити це потрібно було негайно.
- З чого це раптом? - підняв білі брови лускатий.
- Бріанна моя наречена, — підлетів Стік, шалено блискаючи очима.
- Наскільки мені відомо, вона не давала своєї згоди, — повернувши до мене обличчя, гидкий дракон підморгнув. - Дорога ти ж не давала цьому юнакові позитивну відповідь?
- Е-е-е, — все, що змогла з себе видавити. Я не розуміла чергової гри Фаля, навіщо він злить і так розлютованого некроманта? Йому мало дісталося?
- Ось і відповідь молодик, — хитнув головою дракон, — так, що я попрошу вас покинути ці покої.
- Фаль, — докірливо простягла, спостерігаючи як довкола Стікура розливається темрява, а кулаки стискаються. - Ти й так наробив справ.
- А розважитись? - Незважаючи на магію, що була спрямована на нього, посміхнувся ящір.
- Досить, на розважався, — буркнула переводячи погляд на Стіка. - Стікур все добре, він зараз піде.
- З чого ти взяла? – Продовжував одному йому відому виставу.
- З того, що я допоможу Стікуру вбити тебе, якщо ти не звалиш протягом хвилини.
- Ось це подяка, — хитнулася біляста голова. Позітхавши Фаль таки попрямував на вихід, спокійно минаючи розлюченого некроманта, що дивився на нас своїми моторошними очима.
Варто було зачинитися дерев'яній стулці, Стік утихомирив темряву і моментально підлетів до мене.
Обхопивши обличчя руками, чоловік з остервенінням почав оглядати. Сама себе в дзеркало не бачила, але думаю дракон упорядкував мою моську.
- Я ніколи тебе не відпущу, — прошепотів брюнет і не чекаючи моєї відповіді, вп'явся голодним поцілунком.
Ох, як же я сумувала за ним, його губами, руками, що нишпорили по моєму тілу й ось не зрозуміло, чи обмацує, перевіряючи чи все в порядку, чи просто лапає. Ну та гаразд, я не проти.
Спекотний поцілунок все тривав, язик чоловіка господарював у моєму роті, забираючи подих.
Голова трохи кружляла, мені не вистачало кисню і зрозумівши це, губи відпустили, але Стік не заспокоївся. Тепер він цілував мої щоки, повіки, ніс, навіть підборіддю дісталося. Але й цього йому здалося мало, губи спустилися на шию, ключиці, а руки нетерпляче смикали сукні. М, мені таке вітання дуже подобається.
Закинувши руки на шию чоловікові, притягла ближче і вже сама без жодної сором'язливості поцілувала. Говоритимемо потім.
- Кхм, — пролунало від дверей, змусивши нас здригнутися, але не відпустити один одного. - Батько хоче вас бачити.
- Зачекає, — буркнув некромант, не повертаючись на Бесфорда.
- Він сказав негайно, — в голосі старшого прослизнули верескливі нотки.
- Ти зможеш йти? - Зазирнувши в мої очі, поцікавився Стік, ігноруючи братика, що зло пихкав біля дверей.
- Зможу, — кивнула, — тільки для початку треба переодягнутися.
- Нема часу, — пролунало від дверей.
- Пішов геть, — гаркнув брюнет, змусивши брата змитися, а мене встигшу піднятися на ноги, підстрибнути. - Вибач, — бачачи мій легкий шок, некромант відпустив і для надійності сховавши руки за спину, зробив кілька кроків назад.
- Мені сподобалося твоє привітання, — посміхнулася, і побачивши її дзеркальне відображення на улюбленому обличчі, потупала в гардероб, де за п'ять хвилин змінила сукню. Так, тут мені штани не виділили. Ну нічого, повернуся до Академії і напну.
- Я готова, — вийшовши, злегка здригнулася, не чекала, що некромант стоятиме так близько, спершись плечем на одвірок.
Обхопивши талію руками, чоловік швидко поцілував, але не встигнувши розніжитися і закинути руки брюнету за шию, була відпущена. Так, це ми ще надолужимо, а зараз час уже все з'ясувати й жити спокійно.
Взявшись за руки, вийшли з кімнати й потопали в тронну залу, де вже чекав Сигізмунд, Бесфорд та Фалькорр. Здається, Ельстана не вистачало, але розсудливо промовчала, мій чоловік і так на взводі. Побачивши дракона, рука некроманта напружилася. А спина перетворилася на ціпок, настільки рівно він йшов.
- Ти хотів нас бачити? - Підійшовши до постаменту, де тулився трон, Стікур став чітко перед батьком.
- Думаю, всім нам потрібні пояснення. – кивнув батько і перевів погляд на Фаля.
- А не дуже хочу їх давати, — знизав плечима чоловік.
- Фалькорр, — попереджувально простягла. Без розповіді, він нікуди не подінеться. Чому? Та тому, що все розповісти, як він, не зможу. - Ти мені заборгував.
- Тільки заради тебе, — променисто посміхнувся ящір, змусивши Стіка скрипнути зубами. А стоматологів тут мають? Так не далеко і щелепу розтрощити.
Стиснувши мою п'ятірню, та так, що побоялася за її безпеку, некр ще й за талію обійняв, притягнувши ближче. Це він так територію мітить? Так ніхто не претендує! Ну та гаразд, мені приємно бути в його обіймах.
- Ну почнемо з того, що я батько двох розпещених дівчат, яких ви вважали богинями.
- А до речі, — перебила, — де Са?
- Може, все послідовно? - докірливо хитнув головою лускатий. Закотивши очі, кивнула, послідовно, так послідовно.
- Так ось, мої доньки дуже погано поводилися, — продовжив Фаль, який до речі кажучи, сидів на постаменті, в парі кроків ліворуч. - Спробувавши вбити мене, вони промахнулися і вбили свою матір і мою кохану Рісу, за що я прокляв їх, а сам заснув. Прокляття, набирало обертів і якщо спочатку воно просто посварило дівчат, змусивши їх розв'язати війну, пізніше, позбавило тілесної оболонки.
- А як же маг, який начебто наслав на них все це? - поцікавився Бесфорд, молодець, адже я і чула цю історію.
- Ніякого іншого мага не було, все це вигадала Рі, — хитнув головою старець. - Так ось, втративши свої тіла, вони втратили й левову частину своїх сил, що їх дуже засмутило. Рі, зникла, так як у спробі повернути все назад, втратила усі сили, які ви, їй повернули. Притягнувши Бріанну до нашого світу. І тут закрутилося. Бачачи, що дівчисько цілюще впливає на приплив магії, Рі прив'язала її до Стікура, щоб не втекла, а сама тихенько почала готуватися до ритуалу, який Брі, по дурниці погодилася провести. Друга сестриця рознюхала все і спробувала спершу вбити руду, покликавши голема, але коли цього зробити не вдалося, вирішила банально перетягнути на свій бік, але не встигла. Рі дісталася раніше і провівши ритуал, що допоміг відновити сили, пустилася у всі тяжкі. По всій Темній Імперії стали пропадати дівчата, молоді й не дуже та щось подібне. Тепер шалена зважилася на ще один ритуал – переселення, але з дівчатами з нашого світу в неї нічого не виходило. І тоді вона знову згадала про нашу іномирянку, яку давно відпустила свій світ. І тут о радість, упереміш із подивом, Бріанна знову тут і активно допомагає Са. - Бачачи, що хочу запитати, Фаль випередив. - Ні, їй ти не повертала сили. Вони самі до неї повернулися, адже молодша покаялася і намагалася знайти спосіб розбудити мене. Не знаю, на що вона розраховувала, може думала посипати голову попелом і я все пробачу, але це справа така. Ми з нею потім усе обговоримо.
На мить у приміщенні утворилася тиша, кожен думав про своє, я, приміром, десь навіть шкодувала двох сестер, та зараз, коли вони під наглядом зробити це легше. Осліплені владою і вседозволеністю пішли по головах.
- Ну а далі, Рі, була проти мого пробудження, яке вже відбулося і вирішила вбити Брі, щоб напевно нічого не вийшло. - Продовжив Фалькорр. - Тут уже і мені довелося приєднатися. Забравши її до себе в печеру на пару днів, почав розшукувати дівчат, щоб нарешті покарати й позбавити світ їхнього згубного впливу.
- На декілька днів? – обурився Стікур. - Її не було майже три місяці!
- Ну, — зніяковів дракон, а думала, що він на це не здатний. - У моєму лігві час йде зовсім по-іншому. У печері ми пробули два дні. - І знову скрип некроманських зубів. – Потім повернулися сюди й причаїлись у палаці.
- Ви весь цей час були тут? - Знов вліз Стік.
- Майже, — буркнула, свердлячи Фаля поглядом. Це міг і проґавити.
- Так, як тільки Брі дала згоду на роль наживки, ми вирушили до Імператора, — підлив олії у вогонь. Некромант почувши це і до болю стиснув талію, я розуміла, нам ще доведеться про це поговорити, але вже наодинці. - Вештаючись тут і розглядаючи все, не раз ловив шпигунів Рі, але попрацювавши з їх свідомістю, відпускав до дочки, доповідати. А доповідали вони лише те, що я — хотів — Брі, справді тут, зовсім одна і під постійним наглядом. Шкода вона не повелася на заклик Імператора, коли той пропонував віддати дівчинку, все могла закінчитися раніше. Ну гаразд, так навіть цікавіше вийшло.
Одного з монотонних днів, моя крихітка, — дивлячись на мене, — була засмучена і я зважився на прогулянку в парку, куди давно хотів зводити її, розвіятися. І ось йдучи стежками, почув Рі, вона стежила за дівчиною, але поки не проявляла себе, побоювалася, що можу виявитися поруч. Я не врахував, що Са, піддасться наговорам сестри та допомагатиме, тому проворонив зникнення Бріанни, був занадто зайнятий, з молодшою. Вже після того, як я відправив її в печеру, відчув еманації Рі, вона закликала до себе Стікура і прийнявши його зовнішність, з чим допоміг один з артефактів, пішов до них. Ну а далі, ви знаєте, дочка провела ритуал і потрапила у прірву, з якої їй не вибратися.
- І що далі? – поцікавився Імператор, уважно дивлячись на Фаля. – Ви станете нашим новим богом?
- Ні, — хитнув головою чоловік. – Моя кохана була богинею та великим артефактором, я ж, просто дракон.
- І що ми залишимося без магії? – Кого, що цікавить.
- Ні, магія залишиться у вашій родині, невдовзі повернеться і до інших жителів, так що раджу приготуватися.
- Темрява буде у всіх? – занервував владика. Ну так, є через що переживати, адже раніше це була лише їхня прерогатива, а тут на, будь-хто зможе володіти й посягнути на трон.
- Не в таких масштабах як у вас, — знизав плечима Фаль. - Вашу родину, моя дочка нагородила сповна. Тож не варто переживати. Вас ніхто не скине. Хоча, як на мене, вже давно настав час поступитися місцем молодим.
При цих словах очі Бесфорда засяяли, адже він старший і по праву народження трон його. Ух, не заздрю я людям, якщо Імператором стане цей вискочка.
- Я, мабуть, ще трохи побуду Імператором, — глянувши на старшого, що миттєво скис, повідав Сигізмунд, інші лише схвально кивнули.
- І чим ти далі займатимешся? - Поцікавилася у дракона, що продовжував сидіти на помості й качати ногою.
- Не знаю. - Потиск плечей. - Спати більше не зляжу, навідаюсь до Світлої Імперії, наведу там порядок, потім може повернуся, а може залишусь там. А ти, тебе підкинути у твій світ?
Все сімейство Рекшн вп'ялося в мене чорними глазюками. Навіть якось ніяково стало. Мені хотілося це обговорити зі Стіком наодинці, а ні ось так, при всіх. Не для їхніх вух розмова.
- Не треба, — відмахнулась.
- Вирішила залишитися тут? - Ось куди він лізе? Йому, чорт забирай, яке діло?!
- Не знаю, — буркнула надувшись як сич. Мене, між іншим, знову вбивали. Де жалість?
- Тоді я, мабуть, затримаюся.
- Твоєї опіки, вона більше не потребує, — холодно промовив Стік, дивлячись на усміхненого дракона, якому явно подобалося дражнити некроманта.
- А хто нею опікуватиметься, ти? Так не встежив вкотре, — хитро розтягнув губи в посмішці ящір. Ось захотілося прибити! Ми дорослі люди й самі розберемося з усім.
- Це не твоя справа! - Напружився Стік, мені довелося висмикнути свою долоню з його хватки, бо вона була занадто сильною, здається пара кісточок хруснуло.
- Я прикипів до малечі, — продовжував сердити Фаль.
- За дочками стежив би краще! - Не залишився в боргу, Стік, а мені так набридли розбірки.
- Ану припинили обидва! Прям як два півні, що не поділили курник! - гаркнула, чим заробила здивовані погляди. Так, теж вмію. - Фаль, дякую за турботу, але далі ми якось самі.
Не прощаючись, розвернулась і потупала до виходу. Зараз прийму ванну, поїм і ляжу спати. А все інше якось потім. Але до своїх покоїв, не дісталася, на півдорозі була перехоплена некромантом. Схопивши мою руку, чоловік змусив зупинитись. Його чорні очі, вп'ялися в мої й мені стало цікаво, що ж таке він хоче побачити. Чим довше чоловік вдивлявся, тим більше його чоло хмурилося. Не стримавшись, підняла руки й пальцем вирівняла складку, по центру чола, ще рано для зморшок.
- Ти станеш моєю дружиною? - приголомшив брюнет, змусивши очі округлиться. Ні, для себе все вирішила, розбіжності ми подолаємо і будемо разом, але так відразу. Не знаю.
- Стік, — простягла, не знаючи, що відповісти. - Поговорім про це пізніше. Я втомилася, хочу їсти та спати.
- Просто дай відповідь, — стояв на своєму некромашка, — так чи ні.
Ну і що? Що відповісти? Я його люблю, дуже люблю і навіть готова залишитися в його світі та спробувати жити за їхніми правилами. На все готова, окрім цього. Рано про таке думати, варто пожити разом і таке інше.
- Колись я за тебе вийду. - Так собі відповідь, але що є.