Стікур

Коли ж ці чортові Світлі нарешті здохнуть? Ось, що миготіло в моїй голові, поки я дивився на Бріанну, яка спокійнісінько спілкувалася з їхньою богинею. Злість у душі клекотіла, зараз мені хотілося придушити не лише блондинку, шию рудої, теж із задоволенням стиснув! Як вона могла змовитися за моєю спиною із цими? Що вони пообіцяли їй і головне питання – що тепер має зробити! Хотілося схопити її та замкнути так, щоб ніхто не зміг дістатися.
- Стікур, — пролунав схвильований голос кота в голові.
- Вона зі Світлими, — видавив відповідь, а в самого перед очима вставала чорна пелена, руки свербіли когось задушити. Світлих заведено вбивати магією, але цю тварюку вбив би голими руками, ще б усміхався.
- Ти щось плутаєш, — муркнув фамільяр, починаючи сканувати мою свідомість. Тепер він знає, що я чув і бачив.
- Тепер що ти скажеш? – Вів уявний діалог, тримаючи у полі зору Світлу. Нехай тільки чіпатиме Брі, уб'ю не дивлячись на купол.
- Мені здається потрібно вислухати Бріанну, — дипломатично промовив голос у голові. Ну звісно, перед винесенням вироку вислуховуються обидві сторони. Але мислити логічно зараз не можу, треба заспокоїтися, але богиня лише підливає олії у мій вогонь. Що означає руда вирушить із нею? Хто дав їй право командувати тут?
Схопивши дівчинку, яку хотілося одночасно вбити, за зраду і сховати десь у підземеллі, переніс нас до мого кабінету, де ніхто не зможе перешкодити.
Жалюгідні виправдання, що скидаються на марення, все сильніше злять, але зелені очі дивляться з благанням, вони хочуть, щоб їм повірили, але це вище моїх сил. Випроводивши кохану, вирушив до батька, він повинен знати про появу Світлої.
- Батьку! - По залі пролунав мій голос, злякавши кілька дурнюнь, що стояли біля однієї з колон тронного залу і плескали очима у сторону Бесфорда. Який завжди був біля Імператора. Жодної індивідуальності та особистої думки. Ох, сподіваюся, батько проживе ще довго, а потім я вирушу за ним, впавши на полі бою. Так як правління Беса, мені навряд чи припаде до душі.
- Привіт сину мій, — правитель сьогодні в добродушному настрої, яка жалість, бо я в найпаскуднішому! Прийшов ділитися, так би мовити.
- Світла в Академії, — буркнув, підходячи до п'єдесталу, де сидів батько, оточений неробами. Біля трону стояв столик, що ломився від їжі та вина. Тепер зрозуміло, чого він такий веселий, бутиль, певно порожній.
- Не можливо, — відмахнувся, як від комахи. – Захист учнів ідеальний, ніхто без відома ректора не може потрапити на територію.
- Застаріла інформація, — рипнув зубами. – Їхню богиню бачив сьогодні особисто, навіть образами обмінятись встиг, так само парочкою погроз.
- Що? – заревів батько, до якого нарешті дійшла правдивість слів. За кілька миттєвостей переді мною правитель величезної Імперії, а не простий забулдига. - Як вона посміла з'явитися на нашу територію, без нашого відома та дозволу! - пролунав рик, який запросто оглушить пару сіл. Щось мені розхотілося розповідати про договір між обраною та Світлою, але вже почав.
- Вона приходила до Бріанни, — знову подав голос.
- Що? – Новий рев, від якого особливо вразливі придворні, впали в непритомність.
- У них угода, — розповів, дивлячись, як навколо розливається пітьма.
- У в'язницю її, — скрикнув Бес, що досі мовчав, а в мене кулаки засвербіли.
- Сам там сиди, — гаркнув, зло дивлячись на братика. У цій ситуації треба розібратися, а не калічити мою душу.
- Яка угода? - Рикнув Імператор, підводячись на ноги. Сила сколихнулася, погрожуючи накрити тут все.
- Світла повернула до життя, всіх кого вбив наш захист, а Брі повинна вивчитися і в чомусь їй допомогти, — у чому, звичайно ж, я не зрозумів, але докопаюся до істини.
- Приведи до мене свою даму, — трохи заспокоївшись, наказав батько, поглинувши частково магію.
- Зараз вона та Мряк, зустрічають Світлого вчителя біля воріт Академії, — хитнув головою, не хочу вести її сюди. Батько влаштує допит, а Бес буде підтакувати, а то й командуватиме. Сам з усім розберусь.
- Ти знав про це, коли вона повернулася? - Зазирнув у мої очі батько, ммм, клас, тепер і я під підозрою.
- Ні, — хитнув головою, — дізнався про це п'ять хвилин тому.
- Добре, — кивнув чоловік, — стеж за всім і доповідай. Чую не просто все це.
- Він прибув, — подав голос Мряк у моїй голові. Час.
- До зустрічі, — кивнув батькові й відкривши портал, ступив на галявину, де мило балакала парочка.
Побачивши дівчину, в мені знову сколихнулася злість, але стримавши себе, надав обличчю відчуженого виразу і провів їх до ректора, який при моїй появі гикнув.
Не кожного дня я приводжу до нього Світлого, але, вирішивши пояснити все пізніше, почав спостерігати за його поведінкою. Адже батько мав рацію, в Академію можна потрапити лише за дозволом ректора або члена імператорської сім'ї. Ми такого дозволу не надавали.
Після повернення Бріанни, довелося змиритися з нагодою зустрічі зі Світлими, але вчитель був ефемерним, далеким, а тепер він тут і сяє білозубою посмішкою у бік моєї нареченої. Виб'ю до біса собачого!
Відправивши кохану на навчання, з ректором та Елем залишилися одні, про що говорити не зрозуміло, та й мені, хотілося розпитати Бернарда і перевірити периметр, раптом захист ослаб, а ми ні сном ні духом про це.
Але залишитися зі старим наодинці, не вдалося, блондинистий сморчок, хай і трохи вище за мене, напружував і залишати його одного не хотілося. Мряк із Брі й на нього не спихнеш. Варто було про це подумати, як кішак у моїй голові засміявся. Ану пішов звідси! Чортів Світлий, що з'явився так не вчасно, хоча вчасно ніколи б не настало.
- Потрібно представити Ельстана учням, — подав голос Хаббард, що сидів у своєму кріслі й виглядав трохи пришиблено. Не дивно, все життя воював проти цих, а тут тобі на, треба частувати й організовувати безпеку одному з ворогів.
- Не будемо відкладати, — треба швидше спихнути його кудись і подумати, що ж робити далі.
Знайомство пройшло як і очікувалося, студіози були здивовані, злі, але побоялися втратити місце. Одна вискочка з цілителів розлютила, її батьки мітили в родичі до нас, на кожному балу намагалися підсунути дівчину то мені, то Бесу, але навіть у братика вистачило мізків не зв'язуватися з красунею. Батько ніколи б не схвалив цей шлюб, рід мав непоганий родовід, але зубожів багато років тому. Поки я був у собі натовп почав розходитися, але встиг помітити яким недобрим поглядом хлопці свердлять блондина і як дивляться на Брі.
- Бріанно затримайся, — варто самому проводити її на наступну пару, хто знає, чим набиті голови студіозів і наскільки їм важливий диплом. – Нам варто обговорити твій розклад. - Все, що зміг придумати, але привід не позбавлений сенсу, так що можу собою пишатися.
- Це може зачекати кілька годин, — уперто буркнула, піднявши кирпатий ніс. Хотілося схопити в оберемок і цілувати, поки бунтарські думки не вивітряться з рудої голівки. Взявши себе в руки, все ще встигнеться, адже цього разу я не дам обіцянки відпустити, вона залишиться зі мною.
- Цілком згоден, — вліз Світлий, змусивши скрипнути зубами й опустити руку, що вже тяглася до дівчини. - А ось нашу з тобою розмову, дорога ученице, відкладати не можна.
- Думаю, моїй нареченій, — варто нагадати про це всім, — варто піти на лекції, а потім обговорити все з вами, за вечерею в наших покоях. – За які мені ще влетить.
- Не думаю, що вона пропустить, щось важливе, — мить і мужик уже тягне мою Бріанну вниз, та ж дивиться то на Світлого, то на мене. Гаразд, нехай поговорить, якщо так не терпиться.
Розраховуючи почути, про що буде розмова, залишився на місці, але Ельстан перехитрив накривши їх захисним куполом. Ну нічого, невдовзі я все дізнаюся. Розмовляли вони не довго, незабаром радісно усміхнений блондин повернувся до мене і став на проти.
- Поясню лише раз, — настав час пояснень, — Бріанно моя обрана, дарована мені богинею і за неї я порву будь-кого.
- Ой, ось ці ваші обраності, — сумно махнув рукою Ель. – Усе це знімається за десять хвилин. У нас і заклинання слушне є.
- Слухай сюди, — схопивши за грудки, притягнув його до себе і дивлячись у блакитні очі, викарбував. - Якщо ти хоч словом обмовишся про це Бріанні, задушу, голими руками.
- Легше мужик, — хмикнув Ельстан, вивільняючи сорочку з моїх стиснутих пальців. - Ти не чіпаєш мене, я не лізу у твоє особисте життя.
- Дуже добре, — буркнув, випускаючи.
- Але якщо дівчина закохається в мене, — відійшовши на пару кроків, промовив блондин, — я розвію заклинання і нашу з тобою домовленість.
- Не закохається! - Рикнув.
- Не будь у цьому так упевнений, — підморгнув і поспішив зникнути з очей. Куди саме, не второпав.