Стикур

З першим завданням курс впорався дуже добре й нехай вони цього ніколи не дізнаються, але я задоволений. Ніхто ніколи не проходив з першого разу, та цього разу хлопці змогли здивувати. Зазвичай виконання завдання йде хвилин двадцять в кожного. Зіткнувшись зі своїми страхами, усвідомивши, що вони не всемогутні некроманти, якими себе уявляють, хлопці поверталися з опущеними головами. Після ж було командне завдання, легке, щоб повернути їм впевненість у їхніх силах. Зазвичай відправляв у якесь село, де когось кусала ефемерна змія, і вони всі дружно варили протиотруту, із назбираних в лісі корінців. З протиотрутами у всіх завжди все добре, бо це перше, чого їх навчають вдома – розпізнавати отрути і варити протиотрути. На моїй пам'яті були і ті, хто постійно носив пляшечку з безбарвною рідиною з собою, тоді із завданням справлялися швидше. Щоправда, був прокол. Хлопець обраний жертвою, щодня пив протиотруту, бо його сім'я була схиблена на змовах і їм здавалося, що кожен другий хоче їх отруїти. Так ось обраний хлопець був накачаний протиотрутою під зав'язку, і коли його вкусив мій фантом, хлопець почав дико сміятися і горланити, що його родина мала рацію. Тоді довелося швидко закінчити урок і знайти привід позбутися божевільного, як потім виявилося, не забувши запечатати його дар.
Й цього разу вирішив не мудрувати і знову відправив усіх до села. Але щось пішло не так. Там на кожному розі розставлені маячки, щоб хто що не думав, але я турбуюся про кожного свого учня. Так ось жоден маячок не спрацював, отже там порожньо і це турбує. Хтось втрутився у збудований мною портал й студіози зникли. Пропала Бріанна.
Я хвилювався, але якщо можна так сказати не сильно, на кожному зі студентів одягнений амулет, що охороняє, при небезпеці він захистить. Але мені не подобалося те, що сталося, тому викликавши Мряка, який поспостерігавши за ганьбою групи, змився в кімнату, провів простенький ритуал пошуку. Який не дав результату, тим самим змусивши хвилюватись. Куди вони потрапили?
Звернувшись до сили пітьми (ніколи цим не користувався, не хотів засмучувати дівчину, але зараз..), потягнув за невидиму, але відчутну ниточку, що пов'язувала мене з обраною. Їй боляче, страшно.
Чорти б вас дерли, де ж вони?
Покликавши силу, розрізав долоню кинджалом й накреслив просто на землі пошукову руну. Заклинання пов'язане на крові, ще ніколи не підводило.
- Мряк, — за хвилину застогнав. - Вони в прірві смерті.
Так ми прозвали місце, де бісували тварюки безодні, що живуть з нами пліч-о-пліч все життя. Раніше їхнє вторгнення стримувала пітьма, але після позбавлення її голосу, богиня втратила левову частину своєї сили, бар'єр пав. Ми не один рік намагалися звести хоча б подібність, але нічого не вийшло. Все, що могли, стримувати тварин на їхній території і сподіватися, що колись богиня повернеться й відновить зруйноване.
Відкривши портал ступив усередину, пухнастий застрибнув слідом. Картина що постала перед очима, не те щоб шокувала, але я очікував побачити гори трупів своїх адептів, а не купи відірваних кінцівок зомбі. Що ж, вони заробили тиждень вихідних.
Але де Бріанна?
Озираючись і граючи відбивав напади нечисті, дивно, що тут тільки мертвяки. Хлопці, напевно, не так далеко зайшли, як здалося спочатку. Попереду помітив величезного, кудлатого голема, який намагався прибити когось як комара. Лише коли жертва відстрибнула, помітив яскраво руде волосся.
- Бріанно! - Серце пропустило удар, а потім забилося з подвоєною силою.
Кинувшись на допомогу, не встиг. Сильний удар величезної ручищи, припав у сонячне сплетіння, моєї дівчинки. Не встиг — билося в голові, поки біг, розкидаючи всіх на своєму шляху, потім розбиратимуся, кого покалічив я, а кого чудовиська.
Впавши біля дівчинки навколішки, промацав пульс – жива, просто у відключці. Відчувши полегшення, поцілував холодну руку. Цілителі в Імперії одні з найкращих, вони їй допоможуть.
Піднявши чорний погляд, не миготливо дивився на студентів, які збилися в купку біля нас, потім глянув за їхні спини, де групувалися тварюки, хотіли напасти нишком.
У грудях завирувала злість, яка вимагала виходу. Камінь на камені тут не залишу! Підвівшись на ноги, розвів руки, закликаючи пітьму. Очі затягнуло чорною пеленою, а з тіла на світ ринула чорна руйнівна сила, покриваючи все й усіх. За студентів я не боявся, на них амулети, і темрява не завдасть їм шкоди, тільки тваринам, які посміли образити мою дівчинку, яка зламаною лялькою лежала біля моїх ніг.
Темрява зникла так само швидко, як і з'явилася, залишивши після себе лише жменьки попелу, на місці де зовсім недавно були шкідники. Учні з очманілими очима оглядалися і обмацували свої кінцівки. Про силу темряви тут знають усі.
- Її треба доставити до цілителів, — сказав Мрякіус, сидячи біля голови Бріанни і дбайливо, як мати, пестячи волосся, залите кров'ю.
Повернувшись до купки попелу, що ще недавно була големом, а якщо точніше його шматками, бо хлопці встигли розібратись з ним раніше за мене, помахом руки запечатав заклинанням жменю. Після кількох експериментів дізнаюся, хто його підняв і знайду. Йому ж гірше, якщо живе.
Відкривши портал, загнав туди дітлахів, сам же обережно піднявши Бріанну, зник в іншому. Ми до цілителів, а хлопці хай відпочивають, заслужили.
Портал, що відкрився в центрі приймального спокою, викликав здивування. Але ще більше цілителі, які там були, здивувались побачивши мене, з закривавленою і несвідомою дівчиною на руках. Зараз навіть радий її звичці непритомніти, хоча бідну могло вирубати просто через біль. Вилаявшись, прокляв себе за дурне випробування.
Ось що подобається в цілительській братії, вони ніколи не тягнуть бика за роги. Швидко впоравшись із подивом, хлопці у білих халатах, розвинули бурхливу діяльність. Було викликано старших, адже часто тут чергують новенькі, Бріанну швиденько поклали на канапу, і обступили з усіх боків.
Стоячи осторонь і підпираючи стінку, ненавидів себе за те, що не всесильний і не можу допомогти коханій. Спостерігаючи за тим, як цілителі зрощують зламані кістки, латають пошкоджені внутрішні органи, пообіцяв собі знайти й завдати максимум болю, тому хто зробив це з нею.
- Буде як нова, — заспокоїв пухнастий друг. Як мій фамільяр Мряк відчував перепади настрою, він завжди знає як заспокоїти, завжди скаже потрібні слова, але не зараз. Мені було цього замало, в мені вирувала лють, хотілося викупатися в крові того, хто підняв й нацькував голема. Будьте впевнені саме так і вчиню. Завжди тримаю своє слово.
Перед очима все ще стояло побачене раніше видовище — величезна рука ламає кістки, і це змушує кров кипіти, а темну суть жадати помсти. У голові набатом стукало — вбити, вбити, вбити, і лише силою волі стримувався, щоб миттєво не кинутися на пошуки. Спершу треба переконатися, що з моєю дівчинкою все гаразд.
- Все добре, — сказав цілитель, сивий старець, невисокого зросту, з розумними, але втомленими очима. Після двох годин безперервної роботи цілителі зітхнули спокійно. Багато хто чув про мою вдачу, і кожен присутній тут не хотів потрапити під гарячу руку. Тому весь цей час я провів біля стіни, разом із Мряком, який хвилювався не менше мого, але вдавав, що це не так. Між нами двосторонній зв'язок.
- Я хочу отримати повний список пошкоджень, — щоб за кожну подряпину, перелом та каліцтва відплатити подвійно.
- Звичайно, — шанобливо кивнув старець і відступив.
Лише після того, як Бріанну перевезли в одномісну, простору палату і залишили нас самих, зміг зітхнути спокійно. Підійшовши до ліжка з білими простирадлами, подивився на дівчину — руде волосся розсипалось по подушці, виділяючись яскравою плямою у світлій обителі. Її бліде обличчя змушувало стискатися серце, хотілося як дракону потягнути у своє лігво і ніколи не випускати. Щоб світ не зміг завдати їй шкоди.
Дивне і не властиве мені бажання.
Взявши холодну руку у свою, підніс до губ, намагаючись своїм подихом зігріти. Хотілося, щоб дівчина прийшла до тями, подивилася на мене зеленими очима, усміхнулася як може тільки вона.