Глава 5

- Мряк, що ти вже їй наговорив? – роздратовано прошипів Стікур, десь у районі моїх ніг, потім їх же, неприємно запекло. Розплющивши очі, з подивом побачила брюнета, що обережно обробляє мої порізи на ногах.
- Тільки правду, — незворушно мовив кішак, що сидів біля моєї голови. - Вона вже прокинулася, між іншим.
Мить і Стік допитливо дивиться в мої очі, а я тим часом помічаю, що його знову стали нормальними, і більше не лякають моторошною чорнотою. Відклавши ватку, і прикривши мої ноги ковдрою, чоловік піднявся та підійшов до тумбочки. Взявши пляшечку, відкрив її та понюхавши, задоволено хитнув головою. Потім узяв склянку, що стояла на тумбочці й накрапав з неї три краплі, синьої рідини, розвів усе це водою з графина, який так само опинився під рукою.
- Випий, — глянувши на простягнуте, скривилася й сховала руки під ковдрою. - Я можу змусити, — похмуро мовив брюнет.
- Що це? - Взявши таки склянку і з побоюванням понюхала вміст.
- Зміцнююче зілля, — зволів відповісти Стікур. Простеживши за тим, щоб випила все до краплі, повернувся до моїх ніг і спершись на різьблену колону, склав руки на грудях. - Прийшла до тями?
- Так, дякую, — видала, ставлячи склянку на місце і швидко помічаючи, що дивна синя рідина, не мала ні запаху, ні смаку.
- Не раджу більше тікати, — протягнув красень й насупив брови.
Що ж, я винесла урок з усього, що сталося, та й усвідомила в якій дупі опинилась. Тому перед новою спробою втечі варто дізнатися все про світ, де я опинилась, та й про повернення додому. Уважно глянувши на кота, що тихо сидів біля голови, наважилася влаштувати йому допит, але лише тоді, коли похмурий брюнет звалить. Мрякіус, мабуть, розгадав мої наміри, бо кивнув мені, і навіть підморгнув.
- Я думаю, вона засвоїла урок, — протягнув кіт.
- Так, —смиренно прошепотіла, строячи з себе безневинну жертву, але намагаючись не перегравати. Знаєте, в якийсь момент захотілося розсміятися. Це істерика, так?
Брюнет ще кілька хвилин, уважно свердлив своїм чорним поглядом, потім скрушно похитав головою і рушив на вихід.
- Дякую, — наступивши на горло своєї гордості, прошепотіла в спину чоловікові. Той же різко зупинився, і напружився, правда, так і не повернувся до мене обличчям.
- Сподіваюся, такого більше не повториться, — кинув він і відчинивши двері, вийшов.
- Можна було просто сказати — будь ласка, — буркнула двері, що вже зачинилися.
- Не зли його, — повчально промовив коте, — Стік один з найсильніших магів імперії, і пітьма якою він володіє, не поступається йому ні в силі, ні в впертості.
- Хочеш сказати пітьма жива? - Мої брови здивовано піднялися, а я нарешті перестала витріщатися на зачинені двері й перевела погляд на кота.
- Так, — просто відповів Мряк, і примружив очі. - Чи обов'язково було скидати мене у воду?
Ось прям, соромно стало, під осудливим поглядом кота, і голова втиснулася в плечі. Примирливо усміхнувшись пухнастому, поправила ковдру.
- Ти б не дав мені втекти, — прошелестіла, бо пам'ятала наслідки своєї втечі.
- Ну так, ну так, — простяг чорнявий і лукаво посміхнувся. – Потім відпрацюєш.
– Як? - А ж похлинулася, від такого крикливого нахабства.
- Пузик почухаєш, — посміхнувся котяра, а потім у мить став серйозним. - Тепер готова нормально поговорити?
- Так, — важке зітхання. - Розкажи про те зілля, ну що для слуг. І чому Стікур дав його мені, адже як я зрозуміла — воно охороняє від пітьми, а не стримує її.
- Ось тут мила моя, — почухавши себе за вухом, кіт хитнув головою і втупився в мене не мигаючи, — вся загвіздка. Лише мале коло знає, що зілля як охороняє сторонню людину, так і може пов'язати пітьму.
– Чому ніхто не знає?
- Думаєш імператорська сім'я, так довго б правила Імперією, якби вороги знали як утихомирити, найголовнішу зброю сім'ї Рекшн?
-  Логіка є, — довелося визнати. А потім поставити зустрічне запитання. – Навіщо ти розповів мені про це? Адже я можу і з ворогами змовиться, аби додому потрапити. - І це була чиста правда, бо додому хотілося, а в місцевих розбираннях брати участь немає бажання. А вони обов'язково будуть, коли мила пасія Стікура дізнається, про таку гарну мене.
- Ти тепер належиш до цієї сім'ї, — і в скинувши лапу, бачачи, що я хочу опротестувати таку сміливу заяву, продовжив, — не варто заперечувати очевидне. Нехай ви ще не одружилися, але це просто формальність. Пітьма пов'язала вас й не відпустить. Та й ти не захочеш йти, коли дія зілля припиниться.
- Що значить не захочу йти? - Оце так поворот! Він що думає, я захочу залишитися тут з їх неоціненним Стікурчиком? Дудки.
- Як тільки зілля вивітритися, ти зазнаєш непереборного потягу до Стіка, та і його вже тягне до тебе, правда він упертий та чинитиме опір до останнього.
Він упертий? Ха, та я в сто разів, і ось побачиш кішак облізлий, не пройде й тижня, як я повернуся додому і забути забуду, про вашого милого, дорогого Стікура і пітьму.
- Гаразд, це все лірика, — відмахнулася, — розкажи мені про ваш світ, уклад і все інше.
- Це затягнеться не на одну годину, — протягнув Мрякіус, зручніше влаштовуючи свій пухнастий зад. Запитально глянувши на кота, злегка відсунулась і прийняла зручну позу, тим самим показуючи, що готова до тривалої лекції.
- Я готова слухати, — підштовхнула до одкровень.
- Тебе не хвилює, що ніби, ніч на подвір'ї? – показово позіхнув котяра. М-да, мабуть, басейн з водою ще не раз встане між нами.
- Стати навколішки та вимолювати? – незворушно, скинула ліву брову.
- Я був би не проти, але Стіка це не потішить, — муркнув чорний гад. Потім відразу став серйознішим. – Наш світ називається Евклін, як ти зрозуміла править ним імператор, що має трьох синів. До великого розколу, світлі й темні жили пліч-о-пліч, але в 19 році світ поділився на дві Імперії.
Місто, в якому ми знаходимося називаємося Грінріно, тут же знаходиться резиденція керуючого роду, столиця, одним словом. З приводу укладу і всього іншого, надто довго й виснажливо все викладати, тому я принесу тобі книги, як тільки ми вирушимо до академії.
– Академію? Мене навчатимуть магії? - Каюся, кілька книг про попаданок я все ж таки прочитала.
– Тебе? Ні, — хмикнув Мряк. – Стік викладає бойове мистецтво в академії Ендаріо і живе там.
– А зараз ми де?
- Ми в резиденції сім'ї Рекшн, а Академія знаходиться за три дні шляху від столиці, і Стікур вважає за краще жити в ній. Та й родичів там немає, що його безмежно тішить.
- Ти вибач за таке нескромне запитання, але хто ти? Ти один такий чи жителі цього вашого світу, такі самі? – Дуже хвилююча тема. Потрібно знати заздалегідь, з чим я можу зіткнутися, щоб якщо щось, мати можливість врятуватися. Сьогоднішню ніч повторювати не хотілося.
– Евклін населяє безліч рас, – менторським тоном завів Мрякіус, – у темній імперії живуть орки, дроу, відьми, маги, гноми, люди й навіть пара драконів, але їх давно ніхто не бачив. Ну а я, створений для молодшого, пітьмою, фамільяр.
- Фамільяр? А мені здавалося, що ви буваєте лише у відьом.
- І хто тобі таке сказав? – з усмішкою поцікавився Мряк. Сто відсотків знає, що мій світ без магії й відьом там немає зроду. Знущається гад пухнастий.
- Ну, в книгах вичитала, — простягла ховаючи очі. Не буду ж йому розповідати, що на Землі захоплювалася стародавньою історією. Ну як історією, подобалося мені лазити фортецями, та й у містику злегка вірила. Загалом шукала себе, як заведено говорити зараз.
- У книгах, — нахабно простяг кіт, потім гиденько хіхікнув й зістрибнув з ліжка.
- Ти куди? - Сівши на ліжку, подивилася в слід пухнастому гаду, що віддалявся. - Ти ще не все мені розповів.
- Спати закортіло, — не повертаючись, Мряк зупинився біля дверей і прошепотівши щось, вийшов у дверний отвір. - Солодких, — і двері знову зачинилися, навіть почувся звук замку, що замикається.
Чудово. У голові мільйон запитань, а відповідей, як кіт наплакав. Сів і спершись на подушки, зазначила, що на мені нова нічна. Що ж, брюнет знову мене переодягнув? Не подобається мені це, ще, не дай боже, увійде у звичку. Ну та гаразд, не побіжу ж зараз з'ясовувати стосунки, та й куди йти, якщо мене замкнули. Хоча ... У гардеробі, знайшла ще одні дверцята, які, мабуть, забули замкнути, або ж не думали, що я їх знайду.
Настрій підскочив, але так само різко накотила сонливість і зручніше влаштовуючись на подушках, дала собі обіцянку розвідати все завтра.


Приношу свої вибачення, за затримку. Декілька днів, не було доступу до комп'ютера(((
Дякую всім за очікування, лайки та нагороди!)