Глава 1. Полум'ям вибору

Вогонь рвав небо на шматки, а крики драконів розривали тишу ранкового повітря. Лея відчувала, як серце стискається від страху і захоплення одночасно. Кожен крок по попільному піску робив її ноги важкими, а думки — ще заплутанішими. Вона піднімала очі, і кожен подих диму здавався живим, ніби світ навколо спостерігав за нею і чекав щоб вона зробила перший вибір.

— Ти тут, Лея? — пролунав тихий голос з-за хмар полум'яного світла.

Вона здригнулася і підняла голову. Там серед клубів диму і золотого сяйва ранкового сонця, з'явився він: величний чорний дракон із блискучими золотими очима, які здавалися старішими за будь-які легенди. Його крила витягалися, мов тіні, в небо, а кожен їхній рух відкидав довгі полум'яні відблиски на землю. Лея знала — саме цей дракон обрав її.

— Я... готова? — прошепотіла вона, хоча навіть сама не вірила в свої слова.

Вогонь від його ніздрів опалив повітря навколо, і Лея відчула, як хвилі адреналіну пронизують кожну клітину її тіла. Її руки тремтіли, ноги здавалися важкими з кожним кроком, а думки розривалися між страхом і прагненням. Вона відчувала: це не просто випробування — це вибір, який змінить усе.

Дракон нахилив голову, і Лея відчула тепло, що йшло від нього, як нагадування: він живий, величний, невблаганний, але водночас уважний. Його очі не мов читали її душу, оголюючи найпотаємніше: сумніви, надію, страх і жагу до сили.

Вогонь полум'яних іскор навколо танцював, відбиваючись у її очах, і Лея вперше відчула, що світ, який вона знала, розпадається. Старі правила, звичні думки, всі маленькі страхи — вони залишилися позаду. Тепер було лише це місце, цей момент і величезний, неймовірний вибір.

Вона зупинилася на краю попильної рівнини, де земля ще диміла після нього полум'яного шторму. Кожен подих диму здавався живим: він шепотів, кликав, кидав виклик. Лея відчула, як її серце б'ється у такт із серцем дракона, і це відчуття було одночасно страшним і зачаровуючим.

— Якщо не я... — подумала Лея, — то хто?

Вона відчула як її руки напружуються, а думки тікають у спогади: батько, який колись казав, що справжня сила — у сміливості обирати власний шлях; старші сестри, що сміялися з її мрії про драконів; друзі які ніколи не повірили б у те, що вона здатна на більше. Все це зливалося у соціальну хвилю емоцій.

Дракон зробив кров вперед. Його руки були величні, кожен м'яз, кожен вигин тіла говорив про силу, яку важко осягнути. Лея відчула, як земля під нею тремтить, і серце застукало ще швидше. Вона зробила перший крок. І світ вже ніколи не буде колишнім.

—Тобі доведеться довіритися мені, — промовив дракон подумки. Голос його лунав у її голові, холодний і сильний одночасно. — Без страху не буває сили.

Лея ковтнула повітря. Кожна клітина її тіла кричала: "Біжи!", але всередині ще була одна голосна думка: "Залишся". Вона стояла на межі двох світів — світу, який знала, і світу, де існує магія, крила і полум'я.

— Я залишаюся, — прошепотіла вона і простягла руку.

Дракон нахилив голову, і тепер полум'я навколо нього виглядало як живий вогонь, що обвиває її тіло і душу одночасно. Лея відчула прилив сил, страх і радість змішалися в одне — і це було відчуття, яке вона ніколи не забуде.

Вона зробила крок далі — і крила дракона здійнялася в повітрі, підхоплючи її. Вогонь і дим обліплювали їх, і Лея вперше відчула себе частиною чогось величного, небаченого і неймовірного.

Полум'я обрало її. І тепер вибір був зроблений — тепер вона мусила пройти крізь випробування, пізнати страх і силу, вчитися любити і довіряти. Світ навколо змінився, і Лея знала: це тільки початок.