РОЗДІЛ 34

Я стиснула фоліант так, що пальці знову побіліли, відчуваючи шкіряну палітурку як єдину опору в світі, що почав хитатися. — Я хочу додому, — тихо, але вперто промовила я. — Але… чому ви мені допомагаєте?

Маг не відповів одразу. Він стояв поруч, незворушний, ніби ми обговорювали не зламану долю принца, а звичайну зміну погоди. — Ви ж самі казали тоді, на Галявині, що цей шлюб не може скасувати ніхто, — продовжила я, намагаючись знайти логіку в його словах. — Що це воля богів, вища за закони людей.

Він повільно кивнув. — Так і є. — Тоді… що змінюється тепер?

Маг уважно подивився на мене, і в його очах промайнуло щось схоже на безпристрасну цікавість дослідника. — Нічого, — сказав він просто. Я нахмурилася, відчуваючи, як усередині закипає роздратування. — Дуже обнадійливо. — Шлюб не можна скасувати, — спокійно пояснив він, зробивши крок до вікна. — Але це не означає, що обидві сторони зобов’язані… залишатися в межах цього світу.

Я відчула, як липкий холод пробіг по спині. — Тобто… — Якщо ви підете, — продовжив він, — союз залишиться незавершеним. Магія зв'яже вас, але розірве простір. — І що це означає для нього?

Він не відвів погляду. Його слова падали, як важке каміння у воду. — Принц більше не зможе одружитися. Серце пропустило удар і боляче стиснулося. — Ніколи? — Ніколи, — тихо підтвердив маг. — І він не зійде на престол. Закони Моренії суворі: королем може бути лише той, хто завершив союз. Його місце займе молодший брат.

Я відступила на крок, відчуваючи, як повітря в бібліотеці раптом стало занадто важким для моїх легень. — Ви… ви зараз серйозно? — Абсолютно.

Я нервово всміхнулася, відчуваючи наближення істерики. — І ви так спокійно це говорите? Знаючи, що руйнуєте його життя? — Це не мій вибір, — відповів він без жодних емоцій. — І не мій обов’язок втручатися в перебіг долі. Я різко подивилася на нього, відчуваючи, як гнів витісняє страх. — Але ж ви втручаєтесь! Ви допомагаєте мені піти!

Він ледь помітно схилив голову, і в цьому жесті було щось прадавнє. — Я не на боці принца. І не на боці королівства. Я на боці рівноваги. Світу не потрібна королева, яка всім серцем належить іншому виміру. Це створює напругу в самій тканині реальності. — І що це означає для мене? — Що вибір — тільки ваш.

Тиша між нами стала майже фізично відчутною. Я дивилася на нього, намагаючись знайти в його обличчі хоча б натяк на маніпуляцію чи прихований мотив. Але бачила лише дзеркальну гладінь. — Це буде коштувати мені чогось? — запитала я ледь чутно. — Ні, — відповів він. — Нічого, крім вашого рішення.

Я нервово видихнула, намагаючись опанувати тремтіння рук. — І коли? — За день до весілля, — сказав маг. — Коли сонце почне схилятися до обрію, ми вирушимо на Галявину. Ви проведете ритуал.

Я опустила погляд на книгу. На ті самі слова, які ще кілька хвилин тому здавалися мені єдиним порятунком, сонячним променем у темряві. — І після цього я справді повернуся додому? — Якщо все пройде правильно — так.

Я мовчала. Дуже довго. Бо вперше за весь цей час мій «геніальний план» перестав бути просто втечею. Він став вибором між моїм власним щастям і повним крахом життя людини, яка, попри все, почала ставати мені небайдужою.

Це був найскладніший іспит, який мені колись доводилося складати. І правильної відповіді в підручниках не було.