РОЗДІЛ 17

Слова закінчилися так само раптово, як і почалася моя нова реальність. Принц, мабуть, вважав свою промову про «спадкоємців та бали» вершиною чесності, а я… я просто відчувала, як у мені закипає холодна лють, яку неможливо висловити без ризику бути зачиненою у вежі.

Ми ще кілька хвилин мовчки міряли кроками сріблясту алею. Плескіт магічних фонтанів тепер здавався мені не музикою, а шумом перешкод на радіохвилі.

— Перепрошую, — тихо сказала я, зупинившись. — Я… вичерпала ліміт соціальної активності на сьогодні. Можна мені повернутися?

Майкл кивнув. Його обличчя знову стало тією самою непроникною маскою, яку я бачила в кабінеті короля. — Звісно. День був… насиченим.

Він навіть не намагався мене затримати. Його галантність була бездоганною і водночас холодною, як лід. Поки слуга проводив мене назад через анфіладу залів, я майже не дивилася на розкіш навколо. Гобелени, статуї, золочена ліпнина — усе це стало фоновим шумом.

Тільки опинившись у своїх покоях, я дозволила собі впасти на край ліжка. І тут мене нарешті «накрило». Не весіллям. Не принцом. А думкою про те, що за межами цієї казки залишилося моє справжнє життя.

Батьки. Вони ж зараз, напевно, обдзвонюють лікарні й морги. Рятувальники прочісують той клятий схил у Карпатах, шукаючи дівчину в рудій куртці, яка просто зникла в повітрі. Я уявила обличчя мами — і в грудях так заболіло, що на мить стало важко дихати.

— Ні, — я різко підвелася, витираючи очі тильною стороною долоні. — Так не піде. Я не можу просто сидіти тут і чекати, поки мене «офіційно ощасливлять».

Мій мозок, загартований написанням рефератів у ніч перед дедлайном, почав гарячково шукати вихід. Якщо цей світ працює на магії, то магія має свої закони. А де тримають закони в таких закладах?

Правильно. У бібліотеці.

У будь-якому поважаючому себе палаці має бути місце, де сторіччями накопичується пил і знання про те, як працюють ці кляті «священні галявини». Якщо є вхід, має бути і вихід. Навіть у квантовій фізиці є зворотні процеси, невже магія тупіша за фізику?

Я рішуче підійшла до дверей і покликала Лею. — Лею, мені терміново потрібно в бібліотеку. Скажімо так… мені потрібно підтягнути знання з історії мого нового «дому», щоб не ганьбити його високість.

Лея щиро посміхнулася, явно зраділа моєму «пориву до знань». А я подумки вже гортала стародавні фоліанти. Сподіваюся, у них тут є розділ «Як розірвати шлюб з принцом і не підірвати при цьому всесвіт».