РОЗДІЛ 15

Я все ще відчувала на губах металевий присмак фрази «Ти — моя», а мій мозок гарячково намагався знайти на неї гідну відповідь, коли Верховний маг продовжив. Спокійно так, наче він не моє життя щойно закатав у бетон, а зачитував прогноз погоди на завтра.

— Ваша підготовка розпочнеться негайно, леді Міро.

Я миттєво насторожилася. У моєму світі слово «підготовка» означає або залік, або генеральне прибирання, і обидва варіанти мені не подобалися.

— З завтрашнього дня у вас будуть наставники з етикету, історії королівства, геральдики та генеалогії королівської родини, — маг перераховував це з такою вбивчою ввічливістю, що мені захотілося записатися на перездачу до найсуворішого професора геофаку. — Також вам призначать учителя танців і майстра верхової їзди.

Я повільно кліпнула, відчуваючи, як моє вільне майбутнє махає мені ручкою з іншого боку горизонту. — Перепрошую… — обережно почала я. — А скільки годин на добу це займатиме?

Маг навіть не зробив вигляду, що замислився: — Більшу частину дня, леді. Ви повинні встигнути освоїти базу за місяць, аби не виглядати… — він зробив делікатну паузу, — екзотично перед придворними та іноземними делегаціями.

Більшу частину дня. У голові миттєво склався розклад: ранок — поклони до хрускоту в спині, обід — вивчення того, хто чий троюрідний племінник за лінією магічного успадкування, вечір — спроби не вбити вчителя танців. І це… щодня? Протягом місяця?

Я перевела погляд на короля — той виглядав як людина, що успішно переклала проблему на чужі плечі. Потім на Майкла — принц сприймав цей план із таким спокоєм, ніби я була не людиною, а новим програмним забезпеченням, яке треба терміново «прошити».

І тут мій язик, мій вірний ворог і соратник, вирішив, що час брати вогонь на себе.

— Перепрошую, — я вклала в голос стільки медової солодкості, що сама від себе не очікувала, — а коли в цьому чудовому графіку мені знайти вікно, щоб… ну, як ви самі висловилися, «пізнати» власного нареченого? Чи цей пункт теж входить у курс геральдики?

У кабінеті запала така тиша, що я почула, як за вікном якась магічна пташка чистить пір’я. Король повільно підняв одну брову, стаючи схожим на дуже здивовану сову. Маг видав дивний звук — щось середнє між кашлем і придушеним сміхом. Якби поруч був Ерік, він би точно вже аплодував стоячи.

А Майкл… Майкл повільно повернув голову в мій бік. Його погляд змінився. У ньому більше не було тієї нудьги чи офіційності. Там спалахнуло справжнє, концентроване зацікавлення. Наче він щойно зрозумів, що «смарагдова дівчина» не просто стоїть у кімнаті, а ще й уміє кусатися.

Я витримала його погляд. Якщо вони хочуть зробити з мене придворну ляльку, то нехай готуються: у цієї ляльки диплом географа, і вона знає, що найкращий спосіб вивчити територію — це піти в розвідку.

— Слушне зауваження, — нарешті вимовив принц, і в кутику його губ ледь-ледь здригнулася усмішка. — Здається, деякі пункти розкладу доведеться… поєднати.

Я зрозуміла: спокійного життя не буде. Але принаймні тепер я не єдина, хто тут почувається незручно.