Епілог

Дівчата не знали скільки пройшло часу з подорожі. Для них він йшов повільно, відтягуючи момент зустрічі з драконом. Кожна мовчала і думала про своє.

Марта ж задавала собі питання, чи могла за ті короткі хвилини закохатись в невідомого чоловіка? Вона довірилась йому не думаючи, але друзів у неї не було, тому могла так бездумно говорити, відчуваючи що її слухають і підтримують. Невідома сила її підштовхувала до чоловіка.

Вона запам’ятала геть усе, його очі, посмішку, сміх, могла відчути сильні руки, ніби фантом. При одній думці, що вона його більше не побачить, всередині все скрутило тугим вузлом. Чомусь боляче. Тільки навіщо він одягнув їй каблучку? Марта мала надію, при слушній нагоді його розпитати.

Повний місяць розглядав прибулих людей до масивного, та похмурого замку. Побудований чорним комнем, будівля визивала в присутніх страх і велич одночасно. Гострі шпилі башт, виглядали ніби високі гори, які простягаються до небес.

Величні двері відкрились коли заключна дівчина вступила на холодну траву, відчуваючи прохолодну ніч ступнями, та всім тілом. Можна було б пізнати всю страхітливу атмосферу, але дівчата не мали знімати пов’язки, а старійшини вже не раз бачили цю картину.

Коли босі ноги відчули холодну підлогу замку, тоді юні дівчата зрозуміли, що прийшли. Тепер дороги назад немає. Кожна з обраних сіла на коліна і опустила руки по боках. Старійшини покинули будівлю і зі скрипом зачинили масивні двері, залишивши дівчат з драконом на одинці.

- Добрий вечір, молоді обраниці, - на весь зал пронісся владний голос, який звучав неприродно і хижо.

Марті ж він видався знайомим, але ця думка відлетіла, коли вона почула, кроки, які все наближались до них. Тепер серце стукало від хвилювання, перед драконом і нерозумінням, чому відчувається, що йде людина, а не крилата істота? Скоріше за все, це і є його секрет, через якого їм зав’язали очі. Але ж старійшини, знають, чи ні? Дідусь дівчині ніколи про це не говорив. Чому він скривав цю таємницю? Що відбувається?

- Я бачу, що тут багато з вас хитрих, - проговорив спокійно дракон. – Декілька з вас тримають мішечок, щоб я не відчув їх запах, одна дівчина - приворотні трави.

Настала напружена тиша, кожна з тих, хто мав свій секрет, завмерла і боялась поворухнутись. Марта розуміла, що дракон може легко зрозуміти обман і тоді вона точно приговорить себе і Єрофіма на смерть. Тепер дівчина могла тільки лаятись на чоловіка і його вчинок. Міг це зробити, після того як вона відвідала дракона.

Її думки, як і інших перервав голосний крик, з нотками гарчання, він був лютим.

- ІДІТЬ ГЕТЬ З МОГО ЗАМКУ!

Дівчата, хто мав мішечок з тими чи іншими травами, швидко встали і готові були тікати, навіть в масках, які знімали доходячи до масивних дверей. Та навіть тільки ті хто були чесні, зірвались з місця. Одна Настя зняла тканину і вирішила подивитись чоловіку прямо в очі. Натомість побачила медові очі дракона. Зіниці якого невідривно дивились на неї.

Дівчина закричала і побігла за іншими. Тільки це стало сигналом, для тих хто залишився, особливо для Марти. Це її надія на спасіння.

Тільки дівчина вирішила накивати п’ятами, відчула дихання біля її шиї. А в думках вона вже розуміла, що їй не втекти. Судомно видихнувши, вона повернулась обличчям до дракона.

- Ти куди зібралась? – сказав невимушений голос, який в тиші зали здавався до болі знайомим, але Марта запевнила себе, що так працює її фантазія до моменту смерті.

- Та так, прогулятись вирішила, свіжим повітрям подихати, - сказала дівчина, але голос видав її страх. Та дракон на це, лише фиркнув.

- Дай руку, в тебе тканина розв’язалась, - не чекаючи відповідь дівчини, вже звичайна людина взяла її руку і почала перев’язувати тканину, зупинившись погляд на каблучку.

Марта вже не могла ні про що думати, тільки згадувала посмішку Єрофія і прощалась з життям, розуміючи, що зараз станеться. Але при цьому всьому, рука дракона ніжно погладжувала її палець, а його голос з умиротворенням сказав наступні слова, які підвергли дівчину в шок.

- Ти прийняла ваше кохання. На твоїй руці з’явилось тату.

- Стоп. Що? – Дівчина не думаючи зняла тканину з очей і подивилась на свою руку.

На ній були дивні символи , які оповили її руку, вони були ніжного коричневого відтінку. Роздивляючись з нерозумінням і якимось захватом, вона забулась, що без пов’язки. Згадавши, дівчина швидко прикрила руками очі.

- Пане дракон, вибачте, я нічого не бачила, все добре. Ви не переживайте за це.

Чоловік лише голосно засміявся і промов.

- Зірочко, мені аж сумно, що ти мене не впізнала по голосу, - сказав Єрофій і посміхнувся.

Коли Марта прибрали руки з очей, то вже здивовано дивилась на чоловіка, в кого закохалась з першого погляду.

- Ах ти гад. Ти знаєш, що я пережила? Мене ж могли страти за, те що я стала нареченою, будучи обраною драконом, - дівчина показала хлопцеві руку і вже хотіла обурюватись далі, але той, натомість прилинув своїми вустами до її. Перервавшись на пару секунд, Марта тихо промовила: - На цей раз пробачаю, але вимагатиму пояснень.