Пролог

В темному лісі, на полянці горіло вогнище, а біля нього сиділи старійшини, молячись драконам, відкриваючи для них душу. Їх тіло було прикрито білими мантіями із тканини, які відображували чистоту їх помислів. Якщо темрява тримала верх над думками, їх одяг бруднився та темнів і ніяка кришталева вода, не могла привести до тої чистоти, яка була. Можна було спокутати вину, але плями залишались, ніби шрами на тілі.

Зараз білі постаті проводили обряд, який дозволить принести спокій душі дракону, того, хто залишився правити і творити справедливість в їх землях. Кожного року з лісу до старійшин невпинною ходою, босими ногами, по холодній землі, шли юні дівчата. Їх волосся прикрашав вінок з різних квітів, візерунки яких, були вишиті на платтях, досить простих і легких, зроблених з білого льону.

Чулися слова старійшин і потріскування вогню. Та тільки перелякані дівчата, чиї ноги пройшлися цією поляною, чули ще й власне серце, яке готово було вистрибнути з грудей.

Тільки коли ніч вступила в свої права, а вогонь став більшим, дівчата впали на коліна, чекаючи доленосний вирок. Їх очі з благанням подивились на верх, молячись богам.

З неба, що вкрите зірками, можна було побачити далеку фігуру, чий рик прорізав тишу. Дракон ще повністю не виднівся, але вже звітував про свою появу.

Поміж густого, темного лісу, пролітало величне створіння, покриваючи своєю тінню поляну. Він пролітав пару кругів поміж неї, залишаючись набагато довше, ніж минулі роки. Так як кожного року, він не забирав жодну з дівчат, пролітаючи повз, даючи можливість прожити тим щасливе, омріяне життя.

Цього разу він хотів приземлитись, зупинитись обійти всіх, але не став, якась невідома сила сказала йому почекати. Тому крилата істота, показуючи свою красу, відлетіла, залишаючи присутніх галявини на самоті.

Старійшини хотіли потушити вогнище, як почули голос. Він був владний і здавалось звучав у кожного в голові: «Одна з вас народить дитя і коли вона стане повнолітньою, я заберу її. Обряд відбудеться в моєму замку на горі. Всім крім старійшин, волію зав’язати очі, по дорозі до моєї будівлі. Ні одна з дівчат не має бачити дорогу, та сам замок і відбір. Якщо ви ослухаєтесь, то впізнаєте гнів дракона.»