Глава 25

Шейла

Мені все не давало спокою ім'я, яким Айнар назвав того монстра. Я кілька разів прокручувала в голові сказані на прощання слова Саліни і все не могла повірити, що вона й справді закохалася в дракона.

Мені хотілося знати, що сталося. Чи був Дуглас із нею таким же жорстоким і безжальним, як Айнар зі мною? Чи кохав її і чому вони не разом? За що Шаман прокляв весь рід Річкових драконів? Невже Дуглас убив його доньку? Адже вона зовсім молода і померла точно не від старості.

З думок мене вирвали руки Айнара. Він по-хазяйськи обвив мою талію, притягаючи ближче до себе в сідлі і не даючи мені звалитися через мою незграбність.

Я розслабилася, відкинувшись спиною на його груди, і прикрила очі. Здається, мій душевний біль, який заподіяв Айнар, трохи притупився, немов той світ, куди мене переніс Шаман, зумів забрати його собі. Або ж це дія їдкого дурманного аромату чоловіка, який спонукав мене на незрозумілі дії та думки.

Замість того щоб планувати те, як я вб'ю дракона, я згадувала, яку насолоду мені принесли дотики Айнара. Це точно магія. Ось просто зараз мені хотілося бути до нього ще ближче, відчувати тепло його тіла не через одяг і заритися пальцями у відросле волосся. Іноді мені навіть доводилося всерйоз чинити опір цьому бажанню.

Ми вийшли з лісу, коли сонце зникло за горизонтом, а над головою світив місяць. Десь вдалині почулося виття, від якого по спині пройшов холодок, і я щільніше закуталася в плащ.

- Відійдемо трохи далі і зробимо привал, - пролунав над моїм вухом хрипкий голос чоловіка.

- Я хотіла запитати, - щоб хоч якось відволіктися від жахливого виття і гнітючого мовчання, почала я, - цей Дуглас... у них же щось було з дочкою Шамана? Тому він прокляв його? Тому що той убив Саліну?

Айнар відповів не відразу.

- Не зовсім. Насправді Саліна була закохана в Дугласа, але він, здається, хотів тільки розважитися. Не буду стверджувати напевно, цього ми вже ніколи не дізнаємося, але одного дня він кинув її. Вона була вагітна. Знаєш, чому ми намагаємося не заводити зв'язків зі смертними жінками? Тому що лише одиниці зможуть народити від дракона дитя і вижити.

- Я думала, що ми взагалі не можемо завагітніти від драконів, - здивувалася я.

- У ваших краях із драконів залишився тільки я. Річкові не можуть приймати людську подобу. То звідки такі висновки? - усміхнувся чоловік. - Вогняний дракон народжується у вогні. Дракониця народжує в людській подобі, але в її крові палає вогонь, як і в крові дитини. Смертна просто згорить, дитина вб'є її. Це насправді не найприємніші спогади.

- Були випадки? - Я завмерла в очікуванні відповіді.

Ми з Айнаром були близькі, і не виключена можливість того, що в мені зародилося життя. Я не хочу вмирати, не так.

- Були, і неодноразово. Тому ми й оселилися далеко від вас. Щоб спокус у наших драконів було менше. Мій друг був одружений зі смертною. Вона не була його істинною парою, але він казав, що кохав її - можливо, навіть більше, ніж дракони своїх істинних. Вона завагітніла і приховала це від нього, а коли розкрилося - було пізно що-небудь робити. Вона померла під час пологів, а він довго сумував. Немов ця жінка і справді була його другою половиною. У них народився син. Напівкровка, але досить таки сильний.

Голос Айнара звучав спокійно, від колишньої грубості та наказового тону не залишилося й сліду. Здавалося, йому подобалося ділитися зі мною своїм минулим і розповідати про свій народ. Я слухала його із завмиранням серця і мовчала, боячись усе зіпсувати. Зараз він здавався іншим. Не безжальним убивцею, а звичайним чоловіком.

- А річкові дракони? Що з ними? - запитала я, після того як зрозуміла, що продовжувати далі розповідь він не має наміру.

- Вони народжували у воді. В іпостасі дракона. Здається, їхні діти певний час не можуть перетворитися на звичайне людське немовля, але це тільки чутки, Річкові дракони - дикуни, і з ними мало хто мав справу. Вони залишалися таємницею для всіх.

- Отже, Саліну вбила їхня дитина? - завмерла в очікуванні того, що Айнар спростує моє припущення.

- Шаман сказав, що Саліна втопилася, але що сталося насправді - невідомо. Після цього Дуглас зовсім з глузду з'їхав і напав на поселення поруч. У тій бійні загинула дружина Шамана. Тепер ти знаєш, чому він так ненавидів драконів, - до кінця розповіді його голос знову набув колишніх ноток. Тіих самих, які я так ненавиділа. - Привал, - скомандував він, зупиняючи жеребця і допомагаючи мені спішитися.