Глава 15

- Гей, тут є хто-небудь? 

- Якщо тут хтось і був, то через твій крик точно встиг сховатися, - зашипів на дівчину і міцніше стиснув рукоять меча. 

Стулки на вікнах були щільно закриті, і зазирнути всередину халупи не вийшло. Я не дозволив Шейлі входити в будинок, поки не буду впевнений у тому, що Шаман не наклав на нього жодних захисних заклинань. 

- Тут давно вже нікого немає, - озирнувся на всі боки, намагаючись вхопитися за якусь підказку, поки ще зовсім не стемніло. 

- З чого ти взяв?       

- Відро заіржавіло, каміння розкидане в різні боки від місця для багаття, трава надто висока для місця, де щодня хтось та й повинен ходити, - вказав на очевидне й підійшов до дверей. - Сподіваюся, ти не вирішила обдурити мене?      

- Минулого разу тут було майже так само. Але я до нього більше жодного разу не ходила, до нас у село кілька разів на рік навідувався інший Шаман, продавав зілля та приймав людей, та й потреби звертатися до нього в мене більше не було, - злісно пирхнула вона, і я подумав, що якби це був хтось інший, давно відрубав би язик. 

- Те, що ти розповідаєш, схоже на звичайного шарлатана. Шамани майже не залишають місця, де живуть, найчастіше вони служать при храмі або в палаці короля. І їх не більше десятка по всьому південному узбережжю. Мабуть, я все-таки даремно тягнувся сюди.    

Важко зізнаватися собі, що не впорався з хвилинним поривом і кинувся на пошуки примарного порятунку. Хоча картина й справді вимальовувалася обнадійлива.  Смертна, яка пахне як моя справжня пара, її зустріч із Шаманом і дивна руна невинності. Усе моє нутро кричало, що вона не просто так з'явилася в мене на шляху. З нею безумовно було щось не так, і це насторожувало.

Можливо, я зглупив, коли взяв її вночі. Це могло прив'язати мене до неї або посилити прокляття.         
Я прислухався до себе, намагаючись знайти якісь зміни, але дракон, як і раніше, спав, і я розумів: варто його пробудити, і він почне рватися назовні.       

Я без побоювання штовхнув двері і увійшов у темне приміщення, в якому смерділо вогкістю. 

Доведеться тут переночувати, а потім позбудуся дівчини на першому невільничому ринку і вирушу додому. Можливо, Магу, якого я привіз із заморських земель, уже вдалося дізнатися щось про прокляття, поки я тут дурнею маявся, втрачаючи дорогоцінний час.        

Я розвів багаття в печі, як справжнісінький смертний, вирішуючи не турбувати зайвий раз дракона.  Знайшов у кутку стару лампу, запалив її й обвів поглядом дерев'яні стіни тісної кімнати. Вузьке ліжко, грубо збитий стіл, що давно вкрився пилом, кілька скринь і розвішані на стінах засушені трави.

Можливо, Шейла не брехала і тут і справді колись жив травник, який видавав себе за Шамана. 

Шейла. Я зовсім забув про дівчину. Кинувся до виходу, принюхався, але не відчув її. 

- Якщо ти вирішила втекти, то краще б тобі повернутися, - вимовив досить голосно, щоб вона почула, якщо все ж таки ще не встигла кинутися в ліс. Грати в догонялки цієї ночі не хотілося, але, судячи з усього, доведеться.      

Дракон стрепенувся. Дракон вирішив вийти на полювання. Моя шкіра на руках почала переливатися і палати вогнем, свідомість заволокло, я знову принюхався, довіряючи чуттю своєї сутності, і швидким кроком попрямував у той бік, куди подалася втікачка. 

На вечерю буде соковита людинка.