Глава 10

Я повільно стягнув з дівчини простирадло, намагаючись тримати себе в руках і не зірватися.  Я затримав подих і доторкнувся до неї. Яка ж вона гарненька! 

Шейла ніби відчувши чужу присутність прокинулася і різко підскочила.

- Щ-що ви робите? - Навіть у напівтемряві я чудово міг розгледіти переляк, який відбивався в її очах. Втягнув носом повітря, і так, навколо поширювався аромат страху. 

- Тс-с-с, - доторкнувся пальцем до її губ, закликаючи до тиші. - Ти така спокуслива, - провів великим пальцем нижче - по підборіддю, шиї, обвів гострі ключиці. 

- Ні, не торкайтесь мене. - Пульс так голосно гуркотів у скронях, що я майже не чув її слів. Дракон божеволів. Дракон хотів її, і я не міг протистояти цьому бажанню, бо вперше за довгий час жадав того самого, що й він.

- М-м-м. - Я нахилився до неї, підминаючи під себе і не звертаючи уваги на її опір, впився губами і її у поцілунку. 

Десь на задвірках свідомості маячила думка, що це все може бути пасткою, але в той момент первісні інстинкти затьмарили все інше. 

Вона  била мене своїми кулачками, але для мене все навколо було як у тумані. Я хотів лише одного -- її. 

Я відчував давно забуте бажання, те саме, яке відчував до Золи спочатку. Коли мозок повністю відключається, а на зміну йому приходить потреба зробити справжню пару своєю, позначити її так, щоб ні в кого навіть не виникало сумніву, кому вона належить.

- Тихіше-тихіше, сонечко. 

А потім відчув біль. 

Дикунка вкусила мене за язик. 

Я відірвався від неї всього лише на мить, для того щоб показати, що мені не варто опиратися. Вона з жахом дивилася на моє спотворене від злості обличчя, на палаючі очі та подовжені ікла. 

- Що, не хочеш мене? Не подобаюся? - я злився, бо вона пручалася. 

Знов поцілував. Довго і пристрастно. Аромат зводив з розузму і в якийсь момент я відчув, що нас підхопила якась сила. Дівчина розслабилася, почала мені відповідати. Її погляд теж був затуманений, наче нас опоїли дурманом. Все відбувалося наче уві сні.

Наметом розлетівся до нестями нудотний аромат, немов вона знову стікала кров'ю. Мої ніздрі затріпотіли, а в розум пробився дурман, закликаючи продовжити. 

А ще відчував, як по всьому тілу пройшла моя магія, а потім немов виплеснулася в неї. 

Що за чортівня? Мене швидко протверезило: невже й справді повівся на виверти Шамана?  

Різко відсторонився від неї і на білих збитих простирадлах помітив кров. 

Що це? Вона - незаймана? Але як так? 

Уважно вдивлявся в її обличчя, помічаючи, що півмісяць так само на своєму місці. Від усвідомлення того, що я в неї перший чоловік, дракон у мені розхвилювався і загордився. 

Вона так само лежала із заплющеними очима, а по щоках скочувалися доріжки сліз. Грала? 

Ліг поруч із нею на м'які шкури, вперше не знаючи, що думати про все це. 

Заплющив очі, намагаючись вирівняти дихання, і різко підірвався з місця, коли почув поруч із собою ворушіння, а потім гостре лезо впилося мені в плече.  

Шейла дивилася на мене з ненавистю в погляді, і цього разу там не було ні краплі страху. 

- Ненавиджу тебе, ненавиджу! - виплюнула мені в обличчя, прикриваючись простирадлом. - Що ти зі мною зробив? Задурманив? 

Я не відводив від неї погляду, одним різким рухом дістав ніж із плоті, відчуваючи, як униз по руці ллється кров, але не видав жодної емоції. 

- Перев'яжеш мені рану і можеш спати, а вранці ми поговоримо з тобою, як так вийшло, що руна досі красується на твоєму лобі. І не здумай приховувати від мене щось. 

Вона відвернулася, лягла на бік, даючи зрозуміти, що піклуватися про мою рану не збирається. 

- Можеш робити зі мною що хочеш, мені вже все одно.