Глава 1

Небо палахкотіло полум'ям. З усіх боків чулося брязкіт мечів, тупіт ніг, перелякане іржання коней, жіночі крики і чоловічі передсмертні стогони.

Я сховалася в очеретах. Закрила руками вуха, щоб не чути всіх тих звуків, що лунали з боку села, і не переставала шепотіти молитви богині Санторі, щоб допомогла зберегти мені і життя, і честь.

Я не знала, від чого тремтіла більше - від страху перед загарбниками, від крижаної води, що хлюпала в моїх черевиках, чи від того, що жило в цій самій воді. Чорна гладь річки, освітлена сяйвом Червоного місяця, приховувала в собі безліч морських хижаків, які з року в рік затягували в свої глибини необережних жителів села.

- Будь ласка, не треба, ні-і-і-і-і! - пролунав ще один пронизливий жіночий крик десь ліворуч від мене.

Я затиснула вуха руками ще сильніше, вже не помічаючи, як по щоках скочуються сльози, і намагалася не думати про те, що там відбувається.

Потрібно бігти, інакше рано чи пізно мене знайдуть! Але страх, що обплутував зсередини своїми липкими щупальцями, не давав зробити ні кроку. А ще глибока рана в стегні, з якої не припиняла сочитися кров і через яку я і змушена ховатися всього за кілька шахів* від поля бою.

Вони прийшли вночі. Армія Тана, яку очолював Айнар, останній з роду Вогняних драконів, останній проклятий, якому вдалося не тільки вижити, а й зберегти розум від божевілля. Нещадний, жорстокий і спраглий помсти воїн, яким ночами лякають дітей і неслухняних дівчат.

Мені пощастило, я працювала прислугою в купця, який жив наприкінці села, тож, прокинувшись від криків зовні, я встигла сховатися до того, як більша частина вояків дісталася до його будинку.

Вилетіла з прибудови для прислуги і насамперед помчала в бік пожежі, замість того щоб рятуватися. Десь там був мій Бадд, найімовірніше вже орудував мечем, намагаючись відбитися від чергових варварів.

Люди бігли в різні боки, одні - намагаючись врятувати худобу, другі - нажите майно, а треті - себе і дітей.

Я тремтіла від страху, кралася від хати до хати, намагаючись не попастися на очі ворогам, але удача сьогодні була не на моєму боці.

- Дивись, яка красуня прийшла прямо до нас у руки, - перегородив мені дорогу незнайомець, на одязі якого був вишитий символ королівства Тана.

Я здригнулася від несподіванки, позадкувала назад, але зупинилася, наткнувшись спиною на ще одного воїна.

- Скрасиш нам цей спекотний вечір, а, красуне? - пролунало над самим вухом, і волосся на потилиці стало дибки від його лякаючого шепоту.

Я роздумувала всього мить, стиснула міцніше в руці невеличкий ніж і з силою ткнула ним загарбника.

- Ах ти ж собака Іярська! - завив другий і кинувся до мене з мечем.

Я відскочила вбік, але край леза встиг розсікти мою плоть. Вила від болю, затискаючи рану рукою і спостерігаючи за тим, як високий воїн із тріумфальною усмішкою рухається в мій бік.

А далі все відбувалося як уві сні. З-за рогу вискочив Бадд і кинувся на воїнів Тана.

- Шейло, біжи, рятуйся! - Брязкіт мечів вдарив по вухах, і я заворожено дивилася на те, як рухається в бою мій коханий. - Іди ж, давай!

Якби я знала, що більше ніколи його не побачу після цієї ночі, якби я знала, що це востаннє, коли я могла б доторкнутися до нього, сказати, як сильно кохаю, я б не зрушила з місця. Але я вірила, що Бадд вистоїть, сильнішого воїна на всю округу не було, тому беззастережно взялася виконувати його вказівки.

Востаннє глянула на свого чоловіка, на те, як грає вогонь у його волоссі, з якою силою він відбивається від ворога і завдає удару, і кинулася геть.

Забувши про розсічене стегно, бігла стрімголов, блукала провулками і зникла в темряві, добігши до річки.

"Тут мене ніхто не знайде, ніхто не знайде", - повторювала про себе, наче мантру, і затиснула рот долонькою, коли всього за кілька кроків від мене пролунав хрускіт гілки і незнайомий хрипкий чоловічий голос.

- Виходь, я відчуваю твій запах, - наказовим тоном промовив ворог, зупинившись біля кромки води.

Це не мені, ну точно не мені. Мене не може бути видно в очеретах через темряву, а запах... запах... Як він міг відчути мій запах? Якщо тільки... він не Айнар. Вогняний дракон і проклятий безумець.

*шах - одиниця виміру довжини

Дорогі читачі, буду рада вашим коментарям, повірте, вони дуже важливі для мене. Книжка викладатиметься безкоштовно, тож не забудьте додати її до бібліотеки, щоб не пропустити оновлення.