Розділ шостий

Вітторія

У моєї матері був розклад занять – і, як би я не пручалась думці про себе-викладачку, за цим розкладом комусь-таки доведеться викладати. Після розмови з Даріо на душі ще довго панувала пустка, але я змусила себе переступити через невидиму перешкоду і взялась перебирати папери, що лишила для мене мама. Сувій з розкладом сам ліг мені в долоню, і я довго дивилась на позначки синім та червоним чорнилом, намагаючись зрозуміти, що вона там розповідала.

Гйон дрімав на подушці в кріслі, прикривши мордочку хвостом, і я згадала, як в дитинстві, коли була ще зовсім маленькою, тягнула руку, щоб його погладити. Це було так давно… Зараз я почувалась настільки дорослою, як ніколи раніше. Захотілось втекти звідси, сісти у тата в ногах і притиснутись щокою до його коліна. Він бодай не відштовхне. Мама ніколи б не дозволила мені такого, вона казала, що справжня відьма має бути сильною.

Добре, що я не така вже й справжня відьма.

На пальцях затанцювали Тіні, просочуючи папір. Я відчула теплу присутність покровителя, ніби його руки обійняли мене за плечі, і він пригорнув мене до своїх грудей. Звісно, я ніколи не бачила Володаря Безодні, а він велів не вірити іконам, що зображали його різнім – і дуже гарним, і таким потворним, що нудило від одного образу. Але я відчувала, якби ми мали шанс побачитись насправді, він обов’язково обійняв би мене при зустрічі.

Не сумуй, Вітторіє. – прошепотів Ліонель. – Батьки бувають поганими. Кохані – також. З різною частотою. Іноді ми зустрічаємо погане і те, і те, але це все ще не вирок.

– Невже ти знаєш когось, – розсміялась я собі під ніс, – кому щастило б в житті так само, як мені?

Мої батьки ростили мене для жертвоприношення, а жінка, якій я довірив своє серце і до якої пішов на службу, вирішила позбутись мене, коли я став занадто сильним, бо боялась конкуренції. Я міг би загинути. Які шанси, що чаклун, який не чекає атаки, вистоїть проти кількох жерців і могутніх чарівників, що служать Пресвітлому Валлоа? Попри все, я вижив, Вітторіє, і ти вижила. Дві з половиною тисячі років я дав клятву, що здобуду сили і стану богом, і я виконав цю клятву. Чим ти гірша?

– О, богинею мені точно не бути, – розсміялась я. – Але, може, бодай викладачкою…

– Розмовляєш зі своїм покровителем? – фиркнув Гйон. – І невже тобі не соромно так легко зраджувати свою матір?..

– Можеш вважати це відплатою за те, що вона багато разів зраджувала мене.

– Ти сувора до своєї матері.

– Вона завжди була суворою до мене.

Гйон махнув хвостом і застрибнув на стіл. Ступаючи м’якими лапами по поверхні, він підійшов ближче і зазирнув мені в обличчя.

– Невже ти ніколи не даси їй шансу все виправити?

Я хотіла відповісти, що мама не заслужила на жодний з шансів, які я могла б бодай теоретично їй дати, але вчасно прикусила язик. Ми з Гйоном домовились співпрацювати – нехай думає, що я трошки слухаю його. Тому замість гострих слів я простягнула руку і ласкаво погладила його білу шерсть.

– Мені зараз складно, я не чекала, що вона залишить мені це місце, – сказала я, – крім того, доводиться докладати чимало зусиль для того, щоб мене прийняли в університеті.

– Для початку, можна було надягнути білу сукню.

– Брехати про себе геть в усьому я теж наміру не маю, – заперечила я, суворо зиркнувши на нього. – В усьому потрібен баланс, і в тому, скільки про себе розповідати, також. Можливо, ти підкажеш мені, чим відрізняються сині записи від червоних? – я спробувала переключити увагу кота на розклад.

– Червоним позначені практичні заняття, і одне з них в тебе зараз має бути.

– На яку тему?

Кіт фиркнув.

– Я не можу цього знати, – нагадала я йому, – тому що не була викладачкою до того моменту, доки мама не залишила мені увесь Білий ковен. Але ким же я буду, якщо вже на такій елементарній задачі підведу її і не зможу… Виправдати очікування?

Можливо, Гйон не повірив моїм словам до кінця, але пом’якшився. Знов обтерся головою об мою руку і сказав:

– Сьогодні студенти мали вивчати направлення та підсилення чарів за допомогою магічних дзеркал. Матеріали – в шафці. Наскільки я знаю, Серафіна там же зберігала і план лекцій, так що можна прочитати, що саме вона планувала показувати. Сподіваюсь, твоїх сил вистачить на те, щоб продемонструвати елементарний світловий потік студентам.

Я навряд чи справді мала право комусь викладати, оскільки моя власна освіта лишала бажати кращого. Але покровитель допоможе, і викручуватись якось доведеться, тож я підійшла до шафки і спробувала її відчинити.

Та піддалась не з першого разу. З-за дверей на мене вилетіла хмарка білого диму, і я зрозуміла, що навіть в робочому кабінеті Серафіна Фоскарі вмудрялась старанно зачиняти від своєї доньки все. Або від когось іншого?

Захисні чари повисли у повітрі. Потім потягнулись до моєї руки, і я простигнула долоню їм назустріч, дозволяючи магії торкнутися білої плями на моєму зап’ястку.

Гйон махнув хвостом і відступив вбік. Я здивовано глянула на нього, не розуміючи, що відбувається, трохи розгубилась… а тоді скрикнула, відскакуючи геть, бо прямо мені в обличчя полетіло відкладене прокляття, майстерно сплетене моєю матір’ю.