Розділ 16. Продовження трибуналу.

Я слухала й була така розчарована. Бо перше що до мене дійшло, що я знову з тим що мала та знала. Що я сирота… А мою матір хтось вбив. О, я ще з роду Феніксів, остання залишилась. І ледь не забула, мене заручили ще в пелюшках. 

І я подивилась на Адеяна. По іншому подивилась… Нас заручили магічним обрядом. Я… В мене слів немає. Як так? 

А ще мене до біса цікавило, чи знав це Кіліан? Я перевела погляд на нього, а він стояв мов грозова хмара, яка ось вибухне. І він не знав… Знав з якого я роду, та не знав про заручини з Адеяном. 

Тепер зрозуміло, чому я змогла допомогти відновити бар’єр в Академії. Нащадки п’яти родів, що створили бар’єр, є Кіліан, Адеян, Анджей, Радземир та я! Але Кіліан та Адеян одного роду? Чи я щось не знаю?

— Чому я нічого не знав про заручини? — запитав Адеян.

А мені дуже хотілось почути відповідь. 

— Ми думали, що дівчинка теж померла, ми шукали та не знайшли жодного сліду.

І усі присутні переведи погляд на Адеяна. Бо він мене якось знайшов?

— Я шукав Ріану не як наречену, не через зв’язок, що утворює заручальний магічний обряд, як, мабуть, шукали ви. А використовуючи заклинання крові. Зразки крові роду Феніксів я дістав… Навіть не буду розповідати як… Та це вже і не важливо.

— Ми зібралися тут з тієї причини, щоб допомогти Адеяну.

Це говорив Григоріан, і мені цікаво навіть стало, а що таке з Адеяном, що усі тут зібралися, мертві та живі, йому допомогти?

— Сімейний трибунал обговорив ситуацію що склалась, і ми вирішили спільно… Що потрібно розірвати заручини, щоб не ставити наш рід під удар та немилість імператора.

Я оторопіло від почутого, чому кожного разу я думаю що гірше немає куди, та все одно виявляється що є. Чому так? 

Чому заручини зі мною ставить під загрозу рід Адеян. А про немилість імператора мовчу. Що йому я зробила? Я ж того імператора в очі не бачила. Мене починало це все обурювати та дратувати.

— Яку ще немилість? Яка загроза роду? Про що ви говорите? — огризнувся Адеян.

— Я вчора повернувся зі столиці Асти, і те що там відбувається… — Григоріан не зважаючи на свій вік, говорив гучним, оксамитовим голосом, — Саффолк Уффорд не має наміру вберегти імперію. І поява Ріани, останньої представниці роду Феніксів… Він не зрадіє цій появі. І якщо він дізнається, а він дізнається, уже доходять чутки до палацу, то… — і він замовк. 

І наче все зрозуміло, що якщо імператор, який по незрозумілій причині не хоче вберегти імперію дізнається про мене, то всього-на-всього вб’є. А якщо я буду нареченою Адеяна, то це все ускладнює. Тому Григоріан і хоче розірвати магічні заручини, щоб не ставати на шляху імператора. Наче все розклала у своїй голові. Та легше від цього не стало.

Що ж тепер мені робити? Краще б Кіліан не забирав мене з сиротинця, не приводив у імперію. Там мене хоч ніхто вбити не хотів. А тут я загроза…

— Тут здається ніхто моєї думки не запитав, — обурився Адеян, — І взагалі, на майбутнє, прошу мене посвящати у таємниці та справи, які безпосередньо стосуються мене. 

— Адеяне, ти надто юний, максималіст з гарячим серцем і не бачиш загальної картини. Тому ми вирішили за тебе. І це рішення не обговорюється. Ми розірвемо заручини. А дівчина повернеться звідки прийшла.

Наступила пауза. Я глянула на Адеяна, він був категорично проти такого рішення, а ще йому дуже не сподобалось що вирішують за нього. Перевела погляд на Кіліана, він теж був незадоволений і це, м'яко кажучи.

— Магічні заручини розірвати не можна, це по-перше, по другу Ріана потрібна мені тут, щоб відновити при необхідності бар’єр, а ця необхідність точно буде, бо вона уже була. А інтриги Саффолк мене не турбують. 

— Кіліане, це відколи тебе цікавить доля імперії та Академії. — з не прихованою люттю запитав Григоріан.

— Від тоді, коли на цьому самому трибуналі, ви вирішили відправити мене в якості покарання в Академію Пітьми на посаду ректора. Я дав присягу і дотримуюсь її.

Знову наступила пауза, усі мовчали й дивились на мене, як на корінь зла. Але в чім моя вина? 

Почались дебати, усі сперечались, сварились та не могли дійти згоди. А от я, думала про те, що не хочу шкодити Адеяну. І рішення заручитись було не нашим. Тому буде правильним, розірвати ці заручини, які заключила моя мати - Юнона. Я прокрутила в голові це ім’я і була рада навіть цій крихітній інформації. А ще я розчарована й мені боляче, що моя мама мертва. Я так надіялась її знайти. 

— Як розірвати заручини? - голосно запитала я, і усі замовкли.

— Саме так, як сказав Кіліан - ніяк! — мені відповів один із духів. Якщо вони це знали, то чому щойно говорили про моє повернення додому?

Він мені нагадав Адеяна, дуже схожий. Може його батько? 

— Є два способи. Смерть або…

Кіліан говорив та дивився на мене, його погляд не фіксувався на одній точці, а блукав по моєму тілі, він хвилювався.

— І? — прошепотіла я. Й затамували подих.

— Або змінити нареченого…

Я не хочу нареченого, ще й у даній ситуації.

— Ймовірно, можна провести ритуал, й замінити Адеяна, мною.

— Кіліане? Ти… — і Адеян недоговорив.

Усі присутні задумано дивились на нас трьох.

— Представником нашого роду є ти Алеяне, після сам знаєш чого… Я зрікся цієї посади. Тому мене не шкода. Так буде безпечніше. З імператором я дам собі ради.

— От і вирішено! — вигукнув, як я зрозуміла найстарший із присутніх, він був із найпишнішу білою бородою й стояв за найбільшим каменем.

— Адеян цінніший для нашого роду на даний час! Кіліан сам відмовився представляти наш рід і нарубав дров зі своєю нареченою зрадницею, яка перейшла на бік Апостатів.

Усі присутні кивнули головами й почали зникати. А я від почутого не могла й слова вимовити. 

За хвилину залишились тільки я з Адеяном, Кіліаном та Григоріаном.

Ми вийшли із зали, за вікном уже почало темніти. Невже ми так довго там були, на проклятому трибуналі, який перевернув моє життя? Відкрив багато фактів та таємниць минулого.