Розліл 10. Служитель.

Мовчки слухала, мовчки дивилась на те що відбувається, взагалі поводила себе нижче трави, тихіше води. Уваги до себе не привертала, каптура не знімала, хоч хотіла, бо без нього краще чути та і кругозір кращий. Але, усі справді витріщилися на моє волосся, дехто навіть пальцями показував і голосно кричав: «Дивись!». Такої бурхливої реакції я не розуміла, справді. У Вілдауні моє волосся не привертало уваги, були дівчата із більш екстравагантнішими шевелюрами, з вогняними, із пшенично-золотими локонами, із пишними кучерями. А моє волосся вважалось у Вілдауні навпаки, безполірним, як у людей похилого віку.

Цікаво, чому в Академії усі з вугільно-чорним волоссям, а дівчата коротко стрижені, найдовше яке я тут бачила волосся це у Соанеї, аж до плеча діставало. А ще дратувало, що на ріжки, що росли з голоси у багатьох, ящерині хвости (огидні), звірячі пазурі та ікла, вертикальні значки - ніхто не дивився й не дивувався. А от моє просто волосся, то це щось.

З гучним брязкотом відчинились металеві ворота що позаду кураторки Деанаї Катніс. Ми усі зайшли в щось на кшталт арени, що обгороджена високим парканом. Під ногами снігу не було як за межами арени, тільки чорна земля та вся у ямах, нерівностях і де-не-де іншого кольору, бурого чи світло коричневого. Коли усі зайшли, то ворота зачинились і так мені не комфортно стало тут знаходитись, тривожно.

І тільки кураторка почала говорити, як ворота знову відчинились. Усі адепти обернулись, як і я. До нас поважно заходили ще адепти, та старші, це одразу було видно. Усі високі, як хлопці, так і дівчата (правда їх було мало, всього чотири дівчини). Вони не рухались як ми, хаотично, повільно чи швидше, і не мали індивідуальних елементів у формі академії. Старші адепти були як злагоджений механізм, рухались строєм, колоною по три адепти, форма заправлена в усіх однаково, а на головах в кожного без винятку каптур. Вперед вийшов чоловік зі шрамами. 

— Кураторко Катніс, сьогодні до Вас приєднається старший курс Вартових. 

— Навіщо, старший курс уже проходив цей матеріал, чотири роки тому, — Невдоволено заявила кураторка.

— Розпорядження  ректора.

Деаная все одно була невдоволена присутності старшого курсу, як і «мій» курс. Атмосфера розслабленості, безтурботності в мить вивітрилась.

— Розпочинайте лекцію, — командним тоном сказав чоловік зі шрамами. 

— Класифікація духів, як знаю усім відома, тому перейдемо до головного.

Що? Мені не відома, я ж не виросла в імперії, я…

— Кураторко Катніс, не забувайте, що серед нас є новачки, і початківці, і ректор не просто так відрядив на цю лекцію старшокурсників, щоб ви пропустили половину лекції, спираючись, що усе всім відомо! — коментар чоловіка зі шрамами неабияк розлютив Катніс.

Щось мені здається, що ці двоє дуже не люблять один одного. Бо чоловік із насолодою наглядав за реакцією кураторки. Хоча, я погоджуся із ним.

Деанея мало не зірвалась на грубість, та стрималась. Вдихнула повітря і заговорила менторським голосом.

— Класифікація Духів в порядку зростання сили й здібностей.

1.Дух. (Безтілесний, привид);

2. Привид (фантом);

3. Ревенант (бойової привид);

4. Дзига (фантоми сну);

5. Служителі (примарні слуги).

Найбільш небезпечними являються Служителі, вони є найвищим типом духів. Створити Служителів надзвичайно складно, на це здатні тільки дуже сильні маги. Служитель - дуже потужний дух, що володіє повністю розвиненим вільним розумом (при створенні йому нав'язується стопроцентна вірність творцеві, але в іншому він вільний). Вони володіють власною магією. Виробляються служителі зазвичай з магів, або дрібних божків. Служителі вселяються в будь-яке тіло, легко і повністю контролюють його і зі знищенням тимчасової оселі нітрохи не слабшають (як це трапляється з Дзигами й іншими штучними примарами, які можуть навіть загинути, якщо вбити того, в кому вони в цей момент знаходяться). Вищі служителі здатні керувати кількома тілами живих або навіть мертвим тілом, за що їх і називають також ляльководами. У разі загибелі мага-творця Служителі стають повністю вільними.

Катніс замовкла, а я повірити не могла в почуте. Як таке можливе, як можна контролювати живе тіло, чи мертве? Ні, ну добре, мертве, хоч якось вкладається в голові, а от живе… Хоча ні, я не розумію, ні як живе тіло можна контролювати, ні як мертве. І як взагалі можна створити Служителя, та і навіщо?

— Адепти, нагадую Вам, як молодим магам, в імперії заборонено створювати: Ревенантів, Дзиг та особливо Служителів! Порушення цього законі, карається смертю. 

То навіщо ми це вчимо, якщо створювати їх заборонено, то і ніде й зустріти їх не можна? Правда?

— Та, всі ми знаємо про магів-відступників, що зрадили імперію, порушили присягу, перейшли на темну сторону. Їх ще називають Апостатами. Вони відмовились підкорятись законам імперії, і у свої магічних експериментах зайшли надто далеко. Ще за служіння імперії, їхній основний вид діяльності, було створення Служителів, Дзиг, Ревенантів.

Катніс хотіла ще щось додати, та не стала. Хоч мені стало дуже цікаво її слухати. Натомість вона зробила маніпуляцію рукою й на арені з’явилась клітка. Адепти скупчились навколо неї, дивились й емоційно розмовляли. А я нічого не бачила, тому спробувала пройти вперед і краще б я цього не робила. В клітці сиділа істота, страшна мов демон, зі морщеною, блідою шкірою, провалами замість очей, гострими, мов голки зубами. Істота металась по клітці, як загнаний звір, та тільки вона доторкалась до ґрат, як вони спалахували світлом й монстра відкидало в протилежну сторону й він починав ставати прозорим як вода, та всього на кілька секунд, потім одразу звичайним, наче з плоті, хоч я уже здогадалась, що це Служитель.

І поштовх, мене хтось штовхнув і я по інерції впала на клітку з Духом, але мене не відкинуло, навпаки, я не могла відірватись від ґрат, а Служитель цим скористався і наблизився впритул. Його гострі зуби були впритул, й він на мене дивився, хоч і очей не мав, та я всеодно знала, що Служитель мене бачить і прагне одного, вселитись в моє тіло, заволодіти моїм розумом, витіснити мене і… В моїй голові з'явилась картинка, спогад, тільки не мій. Я бачу ніби очима Служителя, а саме старшого чоловіка, із сивим волоссям. Він у чорній мантії, і довкола його безліч різних медичних інструментів, рідин, колб, та частин тіл істот. Він підходить до столу, щось записує у величезну книгу, якісь магічні символи, формули й повертається до магічного контуру, де літає яскраве світло…