Розділ 16 Вона все зробила по-своєму

БОЖЕВІЛЬНІ РІШЕННЯ

Розділ 16 Вона все зробила по-своєму

– Кіро! Відчиняй! – гукав Річард, стукаючи у двері невеличкого будиночка в Орсені. Карі очі обраного стали майже чорними, явна ознака того, що він сердиться.

Двері прочинилися. На порозі стояла Аделіна.

– Річарде, вона поїхала, – беземоційно відповіла дівчина.

– Схоже, ми розминулися. Добре, поїду в Школу.

– Ні Річарде, вона ПОЇХАЛА! – Аделіна зробила наголос на останньому слові.

Обраний якусь мить ще дивився на Аделіну нічого не розуміючи, а іншої миті прийшло розуміння.

– Коли? – на зміну злості прийшло занепокоєння. – Що сталося? Чому вона поїхала? – обраний мав купу питань.

– Сьогодні рано вранці. Коли я прокинулася, її вже не було. Заходь, – Аделіна запросила Річарда в будинок.

Обрана пройшла на кухню. Не зважаючи на похмурий день, тут було достатньо світла.

– Тримай, – дівчина протягнула Річарду свитки, списані дрібним почерком, які весь цей час тримала в руках.

Обраному було достатньо одного погляду, щоб зрозуміти, що це писала Кіра. Він взяв свитки з рук Аделіни і збирався сісти на найближчий табурет.

– Ні, – несподівано вигукнула Аделіна.

Обраний застиг, боячись поворухнутися. Він здивовано подивився на дівчину, очікуючи пояснень.

– Сядь на інший, – вже спокійно попросила обрана.

Річард вибрав інший табурет і тільки почав читати, як у тиші маленької кухні спочатку зовсім тихо, а потім все голосніше почулося бурчання. Обраному здалося, що звук долинає з сусіднього стільця. Чоловік відволікся лише на мить, скосивши погляд на порожній табурет, з якого доносилося бурчання, а потім знову повернувся до вивчення паперів.

– Цього не може бути! – обраний подивився на Аделіну, шукаючи підтримки.

Бурчання ставало все голоснішим, але Аделіна ніяк на нього не реагувала.

– Написано досить реально, – відповіла обрана. – Звідки вони у Кірстен?

– Ці свитки Кіра знайшла в Приті. Вона казала щось про Рукопис часів Протистояння. Отже, все що казав той маг у Приті – правда, – чоловік не міг повірити.

Річард задумливим поглядом обводив кухню, доки в поле зору не потрапив табурет. Придивився до нього, і несподівано зрозумів, що він не порожній. На табуреті сидів Блек і спостерігав за обраними. Дроф був майже прозорим і можна було помітити лиш його контури, які трохи викривляли простір навколо тварини.

Зрозумівши, що його виявили, Блек зістрибнув з табурету і на мить зник з поля зору обраного. З’явився він уже біля ніг Аделіни, повернувши своє звичне чорне забарвлення.

– Блек, відійди, не до тебе зараз, – Аделіна невдоволено відпихнула тварину.

Дроф і не думав слухати її і так само наполегливо вимагав уваги.

– Схоже, він голодний, – помітив обраний.

Річард відчував себе більш впевнено, коли Блек прийняв свої звичні обриси і забарвлення.

– О, а ти дійсно правий, – вигукнула Аделіна і побігла до комори.

Річард тим часом перечитував свитки. Через декілька хвилин Аделіна повернулася з їжею. Дроф швидко накинувся на м’ясо, а дівчина сіла за стіл.

– Генріх Ройберг та Кірстен Ройберг. Гадаєш, це просто збіг? – запитала обрана.

– Ох, якби мені хотілося у це вірити, – зітхнув Річард. – Але нажаль, все вказує на те, що вона нащадок Генріха. Кіра вміє управляти чистою стихією, вона з легкістю оволоділа магією стихій. Ти б бачила, яку вправність зі стихіями вона показувала четвертому курсу!

– Ти підглядав? – здивовано запитала Аделіна, адже після першого заняття, у якого виявилося дуже багато спостерігачів, Кіра нікому не дозволяла навіть здалеку спостерігати за заняттям.

– Так, – зізнався Річард. – Вона ніколи не показувала свої здібності в повній мірі.

– Річарде, виходить що здібності Кіри перевищують здібності Стефана і Клеменса. Якби вони тоді знали правду, можливо для Кірстен все б склалося інакше...

Чоловік спостерігав за дрофом, обмірковуючи слова Аделіни. Блек тим часом уже доїв м’ясо і зайняв місце на табуреті. Зручно влаштувавшись на ньому, дроф поступово ставав прозорим і через декілька хвилин стілець став абсолютно «порожнім». Скільки обраний не дивився на нього, так і не зміг розглянути контурів дрофа. Аделіна витівок Блека навіть не помічала. Схоже, живучи з дрофом і не до такого звикаєш.

– Тепер мені зрозуміла цікавість магів до Кіри. Схоже, вони теж знають реальну історію виникнення обраних і раніше за нас знали про походження Кіри.

– Річарде, вона у небезпеці!

– Так, і я в цьому винен.

– Ти про що? – здивувалася обрана.

– Я обіцяв дізнатися, що сталося з її рідними, адже у Кіри були лише підозри. Я неодноразово їздив у Ліск, але так і не зміг нічого відшукати. Маги не видають своїх таємниць.

– Я думаю, Кірстен все розуміє.