Розділ 13 Цікаві відкриття

Розділ 13 Цікаві відкриття

Дійсно, коли я повернулася додому мене вже чекала вечеря в компанії Аделіни.

– Кірстен, ти саме вчасно, – повідомила дівчина, запрошуючи за стіл.

– Аделіно, щось трапилося? – з підозрою запитала.

– У нас буде вечірнє тренування! – повідомила обрана.

– Яке ще тренування? – я зігнала зі стільця Блека і сіла вечеряти.

– Кіро, тобі треба індивідуальне заняття, на жаль у Школі я не маю на це часу.

– Ви з Річардом вирішили мене зовсім вимотати за цей місяць?

– Кірстен, ми турбуємося за тебе.

Повечеряли ми досить швидко, і вийшли у двір.

– Ось, – піднесено промовила Аделіна, вказуючи на «щось» у тіні дерев.

– Це що?

– Твій противник на сьогодні. Будеш на ньому вдосконалювати боєві навички.

– Ти його з якого горо́да викрала? – я краще придивилася до «супротивника» який і дійсно нагадував опудало.

– Ну..., – Аделіна відвела погляд, – Тобі краще знати.

Мені лишалося лише скептично оглянути опудало і приступити до заняття.

Ми знову повторили всю теорію з минулого заняття і перейшли до практики. Але як і усі попередні рази в мене нічого не виходило. Опудало, ніби насміхаючись дивилося на мене своїми криво намальованими очима.

Надворі вже стемніло і ми пішли до будинку. Я була у розпачі. Адже з усіх обраних лише я виявилася такою нездарою. Всі хоч якось але здавали бойову магію, а я за весь час осилила лише одне закляття.

Що там казав Магістр: «керуватися розумом у мене не виходить, а лише емоції керують моєю магією.» О, так у мене зараз самі емоції. Я обвела поглядом кімнату. Раз, другий. І нарешті зупинила погляд на стільці. «Супротивник» з нього був неважний, вже старенький, потертий, і навіть в двох місцях відремонтований. Можливо пора придбати новий? Магія всередині так і бурлила, але вона весь вечір така, а от результату немає. Я вказала рукою на стілець і промовила:

– Ареус джай!

З моєї руки зірвалася сіра іскра і полетіла до цілі. Перед самим стільцем іскра зірвалася і мене відкинуло назад. Затріщали меблі і вже «уламки» мого закляття розгромили шафу. Решта «уламків» потрапили в стіни і стелю. Загойдалася магічна лампа, але витримала. А от на вікні не витримав карниз, який з гуркотом упав на підлогу.

Я сиділа на підлозі своєї розтрощеної кімнати і дивилася на цілий цілісінький стілець, який ніяким чином не постраждав.

– Що трапилося? – в кімнату увірвалася Аделіна. Вона вже лягла спати, тому прибігла в одній нічній сорочці і з розплетеним волоссям.

Дівчина оглядала розгардіяш, а я все гіпнотизувала поглядом стілець. І тут на стільці став проявлятися Блек. Він просто спав на стільці! Я ткнула рукою в Блека і почала істерично сміятися.

– Кірстен, ти в порядку? – з опаскою мовила Аделіна. Мабуть ідея жити з божевільною сусідкою їй не дуже подобалася.

– Знаєш Аделіно, – промовила я, коли істерика трохи відійшла. – Краще не експериментуй з закляттями над Блеком.

– Кірстен, то що трапилося?

– Я не знала, що він був там. Просто вибрала, що з меблів мені в кімнаті не шкода буде розгромити.

– Якщо тобі набридла твоя кімната, то треба було просто сказати, а не трощити все, ми б її обновили.

– Я не хотіла трощити кімнату! Я хотіла випробувати закляття на стільці.

– Чекай, то в тебе вийшло закляття?

– А і справді вийшло, – за всіма подіями я не одразу це збагнула.

– І що було далі?

– А далі Блек, який спав на стільці, відбив моє закляття, або навіть віддзеркалив.

– Цікаво, – протягнула обрана, розглядаючи дрофа.

Я теж поглянула на нього. Дроф ніби відчуваючи наші погляди підняв свою голову і огледів кімнату. Піднявся, потягнувся і зістрибнувши зі стільця, покинув кімнату. Щось тріснуло, дзенькнуло і лампа, яка ледь трималася на стелі, полетіла на стілець, розваливши його на друзки.

– Тепер я можу придбати новий стілець.

– І нову кімнату, – додала Аделіна.

***

Пройшов місяць.

На час ремонту в кімнаті, я переселилася до Річарда, який мав будиночок у столиці. Він був зовсім поруч зі Школою і тому я нарешті перестала спізнюватися.

Моя особиста програма навчання підходила до кінця, і таки давала свої результати. Після того випадку з Блеком, Аделіна з Магістром розробили для мене особливу структуру заклять і у мене вже виходили простенькі бойові закляття.

Від занять по стихіям всі були у захваті. Річард так і не забрав у мене четвертий курс, тому я сама поновлювала прогалини у своїх знаннях, а потім вчила студентів.

Фоліант був на останньому етапі перекладу. Грета і Роберт виявилися дуже здібними і випереджали усі поставлені терміни.