Розділ 7 Все змінилося?

Розділ 7 Все змінилося?

Заняття з бойової магії вже перейшло за половину, теорію ми досить швидко засвоїли, і почалася практична частина.

Всі розділилися на пари. Напроти мене стояв Стефан. Як завжди зарозумілий, як і більшість знаті.

– Ну що Кірстен, будемо просто стояти, чи ти займешся справою? – промовив Стефан. Він навіть не створював захист, знаючи що у мене, як і завжди, нічого не вийде.

Я вже звикла до таких нападок. Клеменс, Стефан і решта обраних зі знатних сімей, прагнули утворити еліту серед обраних. Тому таке відношення мене супроводжувало з першого дня. Я і сама знала, що бойова магія мені не під силу. Не перший раз вже намагалася створити закляття, але все було не те.

От і цього разу я робила все так як розповідала Аделіна. Закрила очі, сконцентрувалася на внутрішній силі. Відокремила її частину і намагалася перетворити її в закляття.

– Оре фарай!

Слова закляття голосно пролунали і ... нічого не відбулося.

– Можливо годі витрачати тут час, ти ні на що не здатна! – ядовито промовив Клеменс, якому сьогодні не дістався супротивник. – Кірстен, тобі не місце серед обраних! Повертайся додому.

Я знову закрила очі. Намагалася сконцентрувалася і викинути всі думки з голови, яких було занадто багато.

«Вони праві. Я не в змозі опанувати всю програму обраних. Не достатньо володіти лише однією стихією. Схоже, Річард помилився привівши мене сюди.»

Я зробила вдих.

«Мені немає куди йти. Маги знищили мою сім’ю, і я залишилася одна.»

Ще один вдих.

«Це був мій шанс вижити, і дізнатися більше про мою сім’ю.»

Я відчула свою силу. Вона кипіла і бурлила всередині мене. Я відокремила частину сили і досить різко перенаправила її в закляття.

– Оре фарай!

Відкрила очі. Все, що я побачила це велика вогняна куля і перелякані очі Стефана. Я стояла мов вкопана, не вірячи в те, що я зробила. Стефан нашвидкуруч плів захисне закляття, але він розумів, що не встигає. Аделіна була досить далеко, і не встигала на поміч обраному. Секунда, дві і біля Стефана спалахує захисний щит, з великими проріхами. Вогняна куля врізається в щит відкидаючи обраних назад.

– Всі залишайтеся на місцях, – звеліла Аделіна, підбігши до обраних.

Та ніхто і не ворухнувся. Я, як і решта обраних, просто стояли і спостерігали. Ніхто такого не очікував. Всі напружено дивилися на обраних, не знаючи, чи живі вони.

– Оце так приземлився, – простогнав Стефан, і поволі почав підводитися.

Клеменс теж сів. Тишу вмить почали наповнювати голоси. Перший шок у присутніх пройшов, тепер вони почали обмінюватися емоціями. Обрані, хто пошепки, а хто і вголос обговорювали те, що сталося. На мене лише крадькома поглядали, тоді як Стефана з Клеменсом з інтересом оглядали.

– Розійдіться, – медики поспішали до постраждалих.

Вони дісталися до обраних і проводили огляд. Я відійшов вбік, подалі від гомону, але спостерігала за кожним кроком лікарів.

– Все добре! – вигукнув Стефан, намагаючись вирватися від медиків.

Він стояв в оточенні лікарів, і роззирався в усі боки. Медики не поспішали його відпускати. У обраного були опіки рук і лиця, які потребували негайного лікування. Довге світле волосся Стефана сильно обгоріло, як і одяг, який подекуди звисав лахміттям.

Поруч з ним стояв Клеменс. Він майже не постраждав, тому вся увага медиків дісталася Стефану. Але обраний не поспішав слідувати їх рекомендаціям і все вдивлявся в натовп, допоки не зустрівся зі мною поглядом.

Я не раз дивилася в очі Стефану, адже наші сутички були досить частими. І завжди я бачила в них зневагу і докори. Але зараз в них читалося здивування, і ще щось, що я не змогла розібрати. Стефан ледь помітно кивнув, відвернувся від мене, і дозволив лікарям відвести себе на лікування.

Тепер я перевела погляд на Клеменса. Схоже, що він вже деякий час спостерігав за мною. Гнівний вираз обличчя можна було розгледіти з будь якої відстані. А його злий погляд не обіцяв мені нічого хорошого.

Постраждалих повели в лікарське крило, Аделіна прослідувала за ними, а обрані пішли до корпусу на наступне заняття.

А я залишилася стояти. Думок було багато і всі вони вихром проносилися в моїй голові. У мене вперше вийшло бойове закляття, але радості не було. Натомість я переймалася тим, що ледь не вбила Стефана, а можливо і Клеменса. Досить забагато сили з мого боку і зневага до захисту з їх боку зробили свою справу.

Не сумніваюся, що сім’ї обраних винесуть цей інцидент на Раду обраних. В дечому Клеменс правий: знать Кельцена не залишить це просто так. Головне щоб Аделіна не постраждала.

Всі думки вмить вивітрилися, і я чітко зрозуміла одне: серед обраних мені не місце.

***