Розділ 12-1 Призначення

Ми вийшли з порталу на невелику рівнину на південний захід від Кельцена, де розташувався табір обраних. Картина, що постала перед нами, вразила навіть самих стриманих і холоднокровних.

Столицю оточувало безліч потужних джерел різної сили. Повітря, вода та вогонь, всі стихії зібралися в одному місці, і кожне джерело знаходилося на різній стадії. Одні тільки формувалися, інші вже почали з'являтися, а треті вже бушували. Тільки обрані могли оцінити всю силу стихії, адже звичайним людям не дано бачити джерела. Мої почуття просто вибухали від такої концентрації сили в одному місці.

Створювалося таке враження, що ми потрапили в епіцентр бурхливого урагану. По рівнині, на якій ми розташувалися, вітер носив гілки дерев, самі ж дерева насилу вистоювали під натиском стихій. Ревіння вітру і гуркіт грому ледве вдавалося перекричати. Величезні сірі хмари ось-ось погрожували вибухнути зливою. Жалюгідна купка людей проти серйозного супротивника, саме так ми виглядали на тлі лютої стихії.

Тут на галявині була присутня більшість обраних, усі представники Ради та Магістр. Періодично зʼявлялися нові портали, і обраних ставало дедалі більше. У натовпі траплялися знайомі обличчя: однокурсники, друзі, викладачі та просто знайомі. Нас як ніколи поєднала спільна мета – боротьба зі стихією.

З усієї цієї метушні я змогла знайти намети медиків, які вже закінчили встановлювати.До них я і поспішила потягти Річарда.

– Кіро, навіщо ми сюди прийшли? – РІчард оглядав намет, і якби я не тримала обраного за руку, давно б вже втік звідси.

Я ж вишукувала очима хоч одного медика.

– Августа, – вигукнула я, побачивши невисоку білявку, що йшла між рядами і перевіряла готовність.

– Кірстен, все в порядку? – дівчина прискіпливо оглядала мене.

– Зі мною все в порядку, а от Річард поранений, потрібно обробити рану. І ще нам потрібен тонізуючий напій, резерв майже пустий і відновлюється дуже повільно.

Августа, не зволікаючи оглянула РІчарда, обробила і перев’язала всі його рани, не зважаючи на протести обраного.

– Як швидко подіє напій? – запитав Річард, коли ми випили тонізуючий напій.

– Почне діяти вже за десять хвилин, але повне відновлення сил буде через годину.

– Дякую Августо, – мовила я і ми з обраним покинули намет.

Я одразу ж запримітила Аделіну, що зявлялася то тут, то там, допомагаючи Каріні у складній справі організації обраних. Річард одразу ж втік, намагаючись розвідати більше інформації.

– Кірстен! Як настрій? – Аделіна вже стояла поряд зі мною та посміхалася.

– Щось мені не подобається все це, – я вказала у бік міста.

– Все буде гаразд, – заспокоїла мене дівчина.

– Ти в це віриш? – я із сумнівом подивилася на обрану.

– Звичайно вірю! Ми – обрані, і це наша робота. Стихією нас не налякати.

Аделіна справжній бойовий маг. Її нічим не налякати, вона зберігає холоднокровність і у будь-якій ситуації. Мені б так!

– Так, подивимося, – сказала дівчина, копаючись у сувоях. – Тебе розподілили на північ.

Я рішуче кивнула, мені не було різниці де приборкувати стихію.

– Кірстен, все буде добре, – впевнено повідомила Аделіна. – Мені час бігти. Зустрінемось після бою.

– До зустрічі, – попрощалася я.

Аделіна втекла у справах, а я озирнулася довкола. Поки обрані всі приходили з різних куточків Тарлеса, Магістр вивчав ситуацію. Ось з порталу вийшло ще кілька обраних, і представники Ради зібралися навколо Магістра, отримуючи настанови.

– За моїми відомостями ми маємо шість скупчень джерел, – пролунав над рівниною грізний голос Магістра. – Пʼять з них знаходяться на околицях столиці, це північний, східний, південно-східний, південний та західний напрямок. Шосте – знаходиться безпосередньо у Кельцені. Мої помічники вже розділили вас на групи, і кожен знає, що робити. Кожна група має представника Ради. Вони будуть забезпечувати вас порталами у разі потреби. Використовуйте складні форми заклять, адже ми маємо справу з джерелами, які формувалися протягом багатьох років, – Магістр зробив паузу. – Є ще дещо, що я хочу вам сказати... Це наша війна. Ніхто, крім нас, не може з цим впоратися. Давайте доведемо магам і самим собі що ми можемо виконати свою роботу! Не витрачаємо час, звільняємо місце для порталів.

Всі загомоніли і заметушилися, звільняючи центр рівнини.

– Вельф – захід! Ренар – центр! Курт – північ! Дітріх – південь! Герман – південний схід! І я відкриваю портал на схід! За роботу!

Це було останнє повчання Магістра. Після його слів повітря заіскрилося, і на тлі похмурого сірого неба заблищали блакитні озера порталів.

Я швидко зайшла в свій портал, сподіваючись сховатися від шуму. Але нічого не змінилося. На північ від Кельцена, де я опинилася, ситуація була не кращою. Тут вирувала стихія повітря. Ревіння вітру, тріск дерев і гуркіт стихії. Все лишилося. Тільки небо тут виглядало іншим – холодно-блакитним. Мурашки пробігли у мене шкірою, і я відвела свій погляд від крижаного неба. Джерела.

Багато джерел сили. Стільки джерел, зосереджених в одному місці, мені бачити не доводилося.