Розділ 11-3

– Влада? Це все, що тебе цікавить? Ти готовий бачити занепад обраних заради місця у Раді?

– Так! Це моє життя! Кірстен все дісталося дуже просто, – Клеменс глянув на мене. – Ти ненавидиш магію, але з такою легкістю її опановуєш. Ти маєш такі знання, які не є у всіх викладачів! Ти маєш усе! Тільки дурень не помітив би твоїх здібностей! Ну і хіба що ти сама! І мене злить твоя недбалість щодо магії! Як можна бути такою недалекоглядною? З такими знаннями можна було претендувати на щось більше. Але ти волієш животіти, бігаючи Тарлесом у пошуках чергової книжки! – Клеменс зробив паузу, що поглянути який ефект він зробив своєю промовою. –Я налаштовував проти тебе всю знать. Це було вигідно мені. Я не міг бачити тебе серед обраних, адже я був найкращим, допоки не з’явилася ти! Я підлаштовував багато чого, щоб твоя магія не спрацьовувала. Навіть використовував заборонені амулети. Я хотів щоб ти була ізгоєм, і залишила обраних. Спочатку я хотів лише цього. А потім мені трапився Роберт. І виявилося, що ти і йому дорогу перейшла. От якою ти виявилась всюдисущою.

Клеменс відверто зловтішався. Він був одержимий своєю ідеєю і нічого не бачив навколо.

– І відповідаючи на твоє питання Річард, так, я наважуся на вбивство двох обраних, – переможно повідомв Клеменс.

– Досить, – перебив його Роберт. – Ми ж домовлялися!

– Ну добре, я трохи почекаю, – невдоволено мовив Клеменс.

– Роберт, то чого хочеш ти? – знову запитала я мага.

Роберт пильно дивився на мене. Йому довелося чекати на цю зустріч п’ять років, і за цей час він напевно теж підготував вражаючу промову.

– Почнемо з того, що хочеш ти, Кірстен. Ти ж прийшла дізнатися правду про себе та свою родину? Кірстен, ти зовсім не змінилася. Завжди хочеш докопатись до істини. Як і твої батьки. Ну, то я тобі розповім. Ти зрадила свою сім’ю. Ти не тільки підвела їх, а й приєдналася до ворогів.

– Це не правда! Припини!

– Ти не хочеш слухати правду? – з усмішкою сказав Роберт. – Але ти все одно її почуєш. Твоя родина. Маги. Нащадкові маги. Вони єдині з магів, хто не втратив уміння керувати стихією. Вони змогли зберегти ці знання і намагалися розвинути їх у щось більше. Вони хотіли повернути нам втрачені знання.

– Мої батьки були обраними. Це ти вмовив маму залишитися з магами, а через неї і батько лишився. Тільки ти намагався отримати все більше знань будь-якою ціною. І коли батьки стали щось підозрювати, ти прибрав їх, сподіваючись, що я тобі допоможу!

– Кіро, – здивовано вигукнув Роберт. – Я не вбивав твоїх батьків! Це був нещасний випадок.

Я подивилася Роберту в очі. Після стількох років брехні, я вже не вірила йому.

– Того вечора була сильна гроза. Вони поїхали утихомирювати джерело, хотіли перевірити мої нові кристали. Але щось пішло не так. Кристали виявилися бракованими, і перерозподіл сил у них був зміненим. Не знаю чому так вийшло, чи то розрахунки були не вірними чи можливо нас хтось зрадив. Але кристали почали витягувати силу магів, замість джерела, а його сила тим часом вирвалася на волю. Твій батько встиг захистити матір, а сам загинув на місці. Амелія втікла, але теж була на межі смерті, через магічне виснаження. Не знаю де вона була весь час, але коли вона приїхала до мене, вона була виснажена настільки, що прожила лише декілька годин. Наші найкращі лікарі не змогли нічого вдіяти.

– А тітка Олівія? – тремтячим голосом запитала я.

– На неї напали грабіжники.

– Якби не ТИ, вони б усі залишилися живими. Якби не твоя жага сили і знань, вони б усі були живими, – я кинулася на Роберта, але була перехвачена найманцем, і повернута назад на своє місце.

– Вони загинули заради спільної мети!

– Ти обдурив їх. Моїм батькам не потрібні були ці знання!

– Чимось треба було жертвувати. Вони, – Роберт показав на Річарда, – вкрали наші знання! Я за справедливість, як і ти. І я хочу відновити її за всяку ціну. І заради цих знань я готовий на все!

– Це сталося майже п’ятсот років тому. Тих, хто був справді винен у цьому, давно немає. А ти живеш у своїх ілюзіях, – найманець мене вже відпустив, але не давав мені наблизитися до Роберта, – ти не хочеш зрозуміти, що все змінилося, світ став іншим, колишнього не повернути!

– Це не має значення!

Я дивилася на Роберта. І його я боялася упродовж стількох років? Адже насправді він хоче повернути те, що давно належало його роду. Злість якимось магічним способом випарувалася, і на секунду мені стало шкода людини, яка просто хотіла відновити справедливість. Я подивилася на Річарда, який, як і раніше, свердлив поглядом Клеменса. Хвилинку!

– А якщо ми повернемо вам знання?

Роберт з підозрою глянув на мене. Його очі старанно вивчали моє обличчя, але не знайшли там і натяку на глузування.

– Це жарт? – тон мага змінився, і я зрозуміла, що зробила правильний вибір.

– Ні.

– Це обман! – втрутився Клеменс. – Рада обраних на це не піде!

– Я готовий виступити перед Радою з цією пропозицією, і відстоюватиму її, – підтримав мене Річард.

– І наскільки це реально? – зацікавлено запитав Роберт.

– Невже ти їм повірив? Я знаю свого батька! Вельф на це не піде!