Пройшло достатньо часу від моменту коли почали мирно дружити з Катериною. Але їй не давав спокою інший хлопчина. Вона розуміла, що розіб'є серця друзям. Ваня та Саші минуло по 15, а Каті - 14. Дівчинка почала цікавитися іншим.
Одного дня Віка запитала:
- Донечко, чому ти без настрою?
- Мамо, - промовила сумно донька, - я похоже, що закохалася в одного хлопчика.
- Розкажеш? - Поцікавилася мама.
- Гаразд, - промовила дівчинка, важко здихаючи. - Він старший на рік. Я вдарилася в нього на перерві.
Вікторія усміхнулася і сказала:
- Як знайомо. Я такою ж була.
- Поділишся? - Запитала Катя.
- Залюбки. - Сказала Віка, сідаючи на диван. - Він також був старший на рік.
Донечка підійшла і сіла поряд, слухаючи маму.
- Він не раз заходив у наш клас. - Продовжила мати. - Я в один момент помітила, що він сідає все ближче і ближче до моєї парти. Зрозуміло, що не подавала вигляду, що помічаю. Аж раптом коли я пішла на перерву він сів на моє місце, прийшовши - чекала коли він встане. Його звали Денис. Він потім сказав, що не помітив.
Катя слухала Вікторію із захопленням.
- Коли він завершив школу і пішов учитися, я побачила його в один день і соромилася сказати щось. Денис, напевно, помітив і запропонував погуляти по місту. Не підозрюючи нічого - погодилася. Провели час неймовірно, але з часом дізналася, що посперечався, з моїм однокласником. Вони домовилися, якщо я поведуся то Діма заплатить за його обід. Але він відклав на потім.
- А як же він заплатив за Дениса? - Перебила зацікавлена Катя
- А вони пішли в кафе, де я працюю і замовили все, що бажав Денис. - Появилася мама.
- Але коли він заплатив за це все? Невже ти зоставила це все? - Розпитувала дівчинка.
- Звісно не зоставила, коли я побачила їх разом - підійшла.
- Невже ти не сказала правди? - Розпитувала Катя.
- Я підійшла до них і спитала чи нормально зіграла. Денис ображено дивився на мене, а Діма запитав, що це значить.
- А ти що? - Нетерпілося дитині.
- Діма не знав правди і я сказала, що Денис попросив підіграти.
Вікторія сиділа і сміялася розповідаючи. Дочка уважно слухала і дивувалася. Вона боялася, що ж буде потім. Віка розказала свою історію і доповнила:
- Можеш сказати, що погоджуєшся, а потім - що ти знала і половина спору тобі.
Катя запам'ятала пораду матері й разом пішли на кухню.
#1867 в Сучасна проза
#6086 в Любовні романи
#2494 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.01.2024