Частина 5

Катя уже закінчувала 4 клас. Через тиждень у неї мав бути випуск з молодшої школи. Дівчинка дуже нервувала, адже в неї ще немає сукні, яка побачить її подію.
Назар з Вікою всі ці дні метушилися. Вони намагалися створити сукню, яку уявила донечка. Кожного дня батько помагав своїй коханій із пошиттям. Катруся дуже хвилювалася, адже батьки увесь свій вільний час були у своїй кімнаті і щось шепталися, шаруділи.
Коли тато закривав двері, доня побачила дивний блиск, що дивися із кімнати рідних. Дівчинка через 5 хвилин почала стукати у двері, але почула якусь метушню. Коли двері відчинилися вона побачила маму, яка сиділа на краєчку дивану з голкою та костюмом і зашивала щось на ньому. Батько стояв біля дверей і перелякано усміхався доні. Катя обвела поглядом кімнату і помітила невеличкий шматочок блискучої тканини біля ніжки дивану. Вона з цікавістю запитала у батьків:
- Таточку, а що тут відбувається? І що то за блискуча частинка?
- А, то від сукні моєї, мені не сподобалася частинка і тому відрізала її, - швидко придумала мама.
Дівчинка кивнула головою і добавила:
- Мамочко, але ж в тебе немає такої!
Віка не знала, що відповісти і просто усміхнулася. Катруся пішла у свою кімнату і думала, що відбувається. Адже у неї не складався пазл. 
Вона за день до випуску підійшла до дверей батьків і постукала. На що вони разом сказали:
- Доню, заходь!
Зайшовши дівчинка побачила, що тато з мамою стоять біля повішеної сукні, що сяяла на всю кімнату.
Вона була подібна  на ту, що намальована Катрею. Віка запропонувала приміряти і доня погодилася. Одягнувшись, подивилася на себе в дзеркало і від радості заплакала. Матуся обійняла донечку і пошепки сказала:
- Твоя сукня побаче твій випуск. Ти будеш неймовірною, адже в тебе сукня ручної роботи і це подарунок на день народження,- і поцілувала її у щічку.
Дівчинка із нетерпінням чекала на випускний. Вона уявляла, як будуть їй заздрити і як вона буде танцювати на шкільному подвір'ї під вальс. Вона кожен вечір сідала біля вікна і дивилася на нічне небо, яке радувало її очі золотими зорями, місяць світив по темним вулицям і зазирав у кожне вікно, проливаючи своє спокійне тепло. Катруся ніби йшла по міцній доріжці його світла і поринала у безкрайній небокрай. Її мама завжди гукала із-за пишних хмаринок і Катя просиналася.
Настав день випуску. Дівчинка, як ніколи в житті, хвилювалася, адже  сукня побачить першу її подію. Катя попросила маму допомогти із сукнею, що сіла на неї ідеально. Вона була блакитно- голуба із бузковою  паєтковою лускою де-не-де та лямки прикрашені блакитно- бузковими трояндами, а на талії виднілися небесні хризантеми.  А на руках були бальні рукавички прикрашені ніби сапфірами. На ніжках виднілися голубі туфлі з синьою трояндою. Воно було дуже пишним.
Коли вона разом із батьками ступила на поріг школи усі тільки й шепталися про неї. Усі однокласники хотіли тільки з нею танцювати вальс, але до Каті поставили Сашу, який тільки й дивився їй в очі. Він не бачив нікого крім неї і танцював як ніколи раніше. Ваня побачивши це дуже засмутився, адже йому також подобалася однокласниця.