Частина 4

Назар ввесь час стояв ззаді і слухав розповідь свої коханої. І сказав:
- Пам'ятаю, а ти ще тоді була шокована як. Ті емоції, які я побачив на твоєму обличчі ніколи не забуду.
На Вікторії щічках появляється легкий рум'янець. А чоловік підійшов і обняв її. І добавив:
- Я також хвилювався в той момент, адже боявся, що твоя мама відмовить мені, - усміхнувшись, сказав тато. - Зараз я не уявляю своє життя без своєї Богині.
- Моя мати казала, чим діамант, тим більший ангел і душа, - ще додав батько. - Тому я вибрав тебе.
Дівчинка дивилася, як її тато мило спілкується з мамою. Вона вирішила непомітно вислизнути до своєї кімнати, аби залишити батьків на одинці. Вона роздумувала над ставленням рідних один до одного. Катруся після такого випадку почала казати усім, що в неї буде хлопець, як її тато. 
Всі з неї сміялися, що вона з неблагополучної сім'ї, бо її тато завжди ходив в одному й тому ж костюмі, що уже втрачав свій вигляд від постійного носіння. Але батько на це казав:
- Доню, цей костюм не простий. Він містить багато спогадів чудових. Він бачив усе моє життя. Я в ньому поступав у цей інститут, отримав диплом,  зустрів маму, одружився на ній, дізнався, що мама носить тебе, побачив тебе вперше і багато інших. 
Дівчинка здивовано слухала тата і не розуміла, як звичайний костюм може стільки побачити події. Адже зроблений він з тканини. І як він не парить татуся влітку, адже він чорний. Але батько все казав, що він не звичайний.
Вікторія чувши цю розмову - усміхалася, тихо притулившись до подвірка. Вона милувалася своїм коханим, який ніжно гладив дочку по голівці й казав, що вона буде мати таку ж сукню, яка буде бачити усе життя її. Дівчинка не розуміла поки що, про що тато каже. 
Катрусі було цікаво, як в неї буде вона виглядати. Одного дня вона не втрималася і запитала в тата:
- А як буде виглядати моя сукня? 
- А ти уяви собі, яку забажаєш і намалюй мені, - усміхнувшись сказав батько і поцілував доню в лобик.
Дівчинка весь день провела у своїй кімнаті. Уже був майже вечір. З кухні почувся голос Віки:
- Донечко, пора вечеряти. Ти не обідала навіть нормально. Чим ти так зайнята, що до тебе неможливо навіть догукатися?
- Вибач, мамочко!- Вибігає із кімнати з малюнком Катя. - Я весь день малювала сукню, яка буде бачити усі події мої.
Дівчинка простягнула папірець тату. Він усміхнувшись передав мамі і сказав:
- Прекрасно. А тепер потрібно дочекатися підходящої події, аби твій малюнок ожив.