Минали дні. Катя пішла у 4 клас. Вона хотіла стати секретарем у фірмі. Весь час носилася з паперами уявляючи із себе працівницю. Батьки нею пишалися, адже дівчинка подорослішала. Помагала татові розкладати документи по групах. Мамі - по днях.
Одного разу дівчинка запитала у батьків:
- Мамо, а що таке "любов"?
- Це коли ти потрібна людині, вона боїться втратити тебе, аби ти завжди була поруч.
- Дякую, мамо! - подякувала Катруся матір за пояснення і поцілувала в щічку.
Мати була здивована, тому й запитала:
- А чому ти питаєш?
- Мені Саша сказав, що я йому подобаюся - сказавши, почервоніла Катя.
Вікторія усміхнулася їй і почала розповідати:
- Не варто соромитися цього. Якщо хочеш, я можу розказати, як я познайомилася з нашим татом?
Дівчинка кивнула головою. Сівши зручно на дивані, почала уважно слухати.
- Це була весна. Я працювала у кафе, а він в університеті. Він вирішив зайти, щоб випити кави. Я сиділа за столиком із Сонею (бариста наша) і говорили про дні. Він сів за сусіднім столиком і пильно стежив за мною. Я сказала, що піду до себе. Він допивши, попросив рахунок. Коли платив запитав за мене і додав, що я йому сподобалася (розказала мені подруга). На наступний день знову зайшов і знову замовив кави.
Одного разу побачивши мене знову, наважився підійти і запропонував піти погуляти. Я була рада, що він сам зробив перший крок. Зачекавши мене після роботи, повів на міст, з якого прекрасно видно все місто, його красу, зелень. Пригостив холодним напоєм і морозивом у кульках. В один день задзвонив і попросив захопити холодного напою йому, як буду йти з роботи. Вийшовши, я побачила його із букетом моїх улюблених квітів. Від звідкись дізнався про блакитно- бузкові хризантеми.
Пізніше я дізналася, що Соня вирішила нас звести. Тому усім способом допомагала йому завоювати мою увагу. Вона пізніше сказала, що ми з Назаром є ідеальною парою і нам долею дано бути разом. На це я спочатку казала, що їй здалося, ніби ми гарна пара, але вже було пізно, бо я з твоїм татом почала зустрічатися. Це було неймовірно: він водив мене по парку, магазинах, інших кафе. Ми чудово проводили час.
Одного разу він сказав, що хоче бути зі мною назавжди, адже без мене не зможе жити. Для мене це було дивиною. Твій тато мав гарну зовнішність: високий, розумний, накачаний, його зріст був до 190 см. А я навпаки, була змученою, задрипаною, прищавою, але для нього була красунею.
Я довго не могла зрозуміти чим сподобалася йому. Ставила ці питання, а відповідь така:
- Ти незрівнянна з іншими, твоя зовнішність - це діамант із усіх копій, губи схожі на недозрівшу полуницю, яку я кожного ранку хочу цілувати йдучи на роботу і коли приходжу з неї. Очі наповнені ангельської доброти та витримки. Щічки заливаються рум'янцем при кожному компліменті в твою сторону. Ти є королевою серед усіх придворних. А я хочу бути твоїм слугою довіку.
Ці слова дали зрозуміти, що зовнішність не є головною для нього. Адже любов затуманила його очі і він не бачить мене справжньою.
Пройшов міцяць наших відносин. Одного дня він сказав прийти в парк, там де лавочки. Надворі була тепла погода, тому я вирішила одягнути сукню. Пішла попри всі хвилювання. Коли я дійшла то його ще не було. Мені було страшно за нього. Людей було багато, вони щось шепталися.
Через 10 хвилин, я побачила кур'єра, що ніс букет блакитно-бузкових хризантем. Всі прохожі були зачаровані красою квітів, а потім - у захопленні, бо тато наш ззаді мене став на одне коліно і дістав каблучку із невеличким, але прекрасним смарагдом. (Мати показала донечці обручку, якій було уже за сім років.) Я не знала, що він стоїть за мною, адже дивилася на квіти, які линули до мене.
Я не розуміла, що відбувається, але прохожі почали шукати , щоб я озирнулася. Коли я повернулася, то була б втарила свідомість...
#1867 в Сучасна проза
#6086 в Любовні романи
#2494 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.01.2024