2024 рік приніс запашну, зелену весну. Життя починає відроджуватися. Розквітають сакури по парках, квіти витягують до сонця свої голівки. Вітер тихо грається із листям та розвіває запах природи. Високо вгорі пропливають теплі хмаринки. Річка гойдає на хвилях качок, квіти, які кинули з мосту дівчата, загадавши бажання, відбиває сонячні промені, що розбіглися по воді, немов малюки.
Міст стоїть, немов зачарований приходом весни. Навколо розкинулися довгі гілля дерев. Проходячи по ньому відкривається захоплюючий краєвид міста, через який протікає річка. Здається, що в неї немає дна, як і початку, так і кінця.
На мосту кожного дня багато людей насолоджуються, але нас цікавить зовсім інша людина, яка кожного разу милується пейзажем. Це жінка двадцяти п'яти років з русявим волоссям, що спадають з худих плечей. Її очі кольору річки - сині, втомлені, вдивляються в даль. Губи нагадують недозрівшу полуницю - рожеві. Невисока, сукня на ній не нова, напевно, улюблена.
Тримає коляску, у якій солодко спить п'ятимісячна Катруся. Мати разом з батьком проживають у невеликій квартирі, що знаходиться на вулиці Новий Бульвар навпроти пам'ятника воїнам Чорний тюльпан.
З виду сім'я звичайна. Матір звати Вікторія, а батька - Назар. За п'ять років шлюбу не було жодного непорозуміння в сім'ї. Вони підтримували один одного, допомагали.
Віка ( дівоче її прізвище - Лемчук) Решенко раніше працювала у кафе, що знаходиться біля парку. Вона була менеджером, де пробула шість років. Завагітнівши Катрусею вона пішла в декрет. З вигляду, жінка змучена, ледве тримається на ногах. Вона вчилася у різних інститутах аби знайти саму себе.
Назар Решенко був викладачем державного інституту імені Івана Франка на природничому факультеті. Це був чоловік віком до тридцяти років,вищий за Вікторію, з мужніми руками, русявим волоссям, обличчя було вкрите веснушками. На його лівій руці, в території ліктя, було татуювання, що нагадувало серце і троянду.
Після пар він заходив у кафе, де працювала Віка. Він випадково зустрівся з нею і зрозумів, що вона саме та людина, яку він шукав. Одного разу зустрівши її знову, запропонував познайомитися. Вона погодилася. Після пар він заходив по неї та купував холодний напій. І так тривало з 5 днів.
Одного сонячного, теплого дня він сказав їй, що уже не прийде, але чекає її біля кафе і має для неї сюрприз. Вона не зрозуміла. Вийшовши на двір вона побачила Назара з букетом її улюблених квітів - блакитно- бузкові хризантеми. Він сказав, що запрошує її на побачення і подарував квіти. Вікторія була приємно вражена спритністю хлопця.
Вони разом пішли гуляти. Він запропонував піти на міст, адже там краще видно усю красу міста. Погулявши майже до ночі юнак провів додому свою кохану. І залишившись сама наодинці вона почала роздумувати, чому раптом в неї закохався він, адже на вигляд вона не була красунею, а хлопець був ще той красень. Пролежавши в роздумах вона невдовзі заснула.
Через місяців два, або й три Назар робить пропозицію руки і серця своїй коханій. Він був на сьомому небі від щастя, адже вона погодилася стати дружиною. Невдовзі вони зіграли весілля. Воно було невеличке. Тільки близькі молодят. Вони уже почали наймати квартиру на Новому Бульварі. Через три місяці Вікторія дивує свого коханого, адже вона вагітна. Дізнавшись, що у них буде дитина, він увесь вільний час приділяв їй та дитині.
Через 6 місяців народилася прекрасна дівчинка. Її очі були, як смарагди, наповнені добротою та ніжністю. Її волосся було русяве і завивалося. Вона була копією свого тата, але характер був мамин: спокійний, тихий, добрий.
У сусідній квартирі проживала сім'я, у якої було 2 близнюки: Ваня і Саша. Вони були однолітки Катрусі. Лише пару відмінностей було між хлопчиками.
Перша - у Саші була родимка на зап'ясті лівої руки. Друга - у Саші був характер важкий, йому ніколи не можна було догодити, все було не по його, часто капризував. Ваня навпаки був спокійний, слухняний,слухав батьків, був радий любому подарунку.
Катрусю не раз бабусі в під'їзді називали ангелом, адже вони ніколи не бачили, щоб вона щось не так зробила. Вона завжди дозволяла розчісувати волосся, зав'язувати красиві бантики. Дівчинки розум не співпадав з її віком, адже вона була розвинена.
Коли дівчинці виповнилося 3 рочки, батьки відправили її в садочок. Вона в перший же день подружилася з трьома дівчатками, які жили в сусідньому під'їзді, кожної п'ятниці вони домовлялися, що будуть зустрічатися в суботу на дворі і разом гратися в пісочниці.
#1874 в Сучасна проза
#6038 в Любовні романи
#2459 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.01.2024