Глава 33.

Марина.

Ледве помітна ґрунтова дорога уздовж прибережної смуги була ледве накатаною. Жарке літо випалило майже усю траву, а колеса рідкісних машин прим'яли її двома рівними, майже непомітними коліями. Я йшла по одній, а Ігор - по другій.

Мій одяг став вологим, натягнутий на мокре, після обмивання в морі, тіло. Легкий морський бриз настільки освіжав нічне повітря, що мені стало прохолодне. Я мерзлякувато обхопила себе обома долонями за плечі.

Йшли мовчки. Тиша між нами була хворою, важкою. Ні, подумки-то я говорила, говорила, не замовкаючи, то гарячково доводячи Ігорю, який він не правий, то винувато пояснюючи свою поведінку.

Але, ледве тільки хотіла вголос вимовити якусь обдуману фразу, мені починало здаватися, що через мої слова ситуація стане ще гірше, або, що вони не достатньо роз’яснюють стан речей. Загалом, час спливав, містечко ставало все ближче, вже, навіть у темряві, виднілися крайні будинки, а я так нічого і не наважилася сказати, продовжуючи йти мовчки.

Мені ставало все сумніше і сумніше, бо була упевнена, що втрачаю єдину можливість порозумітися з Ігорем, але ніяк не могла набратися сміливості. Раптом відчула страшенну  втому, а дорога видалася нескінченною.

Зненацька мене обкутало тепло. Це Ігор мовчки загорнув мене у свою сорочку, а сам далі пішов тільки у штанях.

- Спасибі, - тихо подякувала.

А він промовчав. Продовжував йти, трохи поперед мене, дивлячись перед собою, ніби нікого і немає поруч. У місячному світлі я потайки мимоволі милувалася його сильним тілом. За ті півтора роки, що ми не бачилися, Ігор сильно роздався у плечах, перетворився з хлопця на чоловіка і, видно, що багато займався фізичною підготовкою.

Кутаючись в його сорочку, я вдихала несподівано такий рідний запах і раптом злякалася, що ми зараз дійдемо до готелю і знову розійдемося, можливо, назавжди. Нова хвиля уявної розмови затопила мій мозок, але тепер ще страшніше стало вимовити щось вголос і неправильними словами назавжди все зіпсувати.

Ми йшли і йшли.

Довгий, повний метушні, трудовий день, який обмежувався тільки сонцем і відповідним для зйомок світлом, довге купання з усіма учасниками знімальної групи, потім поодиноке плавання в морі по місячній доріжці, і, нарешті, божевільний секс на пляжі - усе це стало невідворотно позначатися на моєму, здавалося б, добре натренованому тілі. Ноги почали заплітатися, бо я так сильно втомилася, що почала човгати ногами по прим'ятій траві, не в змозі піднімати їх нормально і йти красиво. Шалено хотілося сісти прямо на траву на узбіччі і відпочити, але я була упевнена, що тоді вже навряд чи зможу піднятися.

"А що? Лягла б собі спати прямісінько тут, на дорозі, нічим не гірше за задушливий, тісний готельний номер.  А вранці знімальний автобус мене підібрав би", - розмріялася я.

Ноги мене зовсім вже не тримали, і я кілька разів перечепилася на рівному місці.

Несподівано Ігор зітхнув, немов здаючись, і зробив крок в мою сторону, перекриваючи мою доріжку. Потім він трохи присів переді мною, стоячи спиною до мене і упираючись руками в коліна.

- Обхопи руками за шию, а ногами за поперек, - почула я його наказ, тон був холодним, в голосі лунали невдоволені нотки.

Проте, я не перебирала подарунками долі і не видавала з себе стійку та пихату. Користуючись можливістю, що так вчасно мені випала, швиденько виконала вказівку. Сильні теплі руки підхопили мене під коліна, і незабаром я вже виглядала мов величезний рюкзак у Ігоря за спиною.

Ще деякий час їхала на хлопцеві мовчки, набиралася хоробрості для розмови. Нарешті, наважилася. Його турбота, що проривалася крізь образу, і широка тепла спина, до якої я зараз притискалася, дивним чином надали мені сил.

Продовження

Мої щока і губи були біля його вуха, коли я тихо зізналася, майже прошепотіла, ніби море і місяць могли підслухати:

- За останні два роки, до самої цієї ночі у мене ні з ким не було…. ну цього... близькості. Вперше у мене це було ще до випускної подорожі на яхті. Я тоді спочатку подумала, що хочу цього, а потім зрозуміла, що не хочу, але він мені вже не дозволив… не дав відмовитися. Це було насильство: дуже страшно, страшенно боляче і нестерпно соромно. Після такого першого досвіду, чесно, думала, що ніколи в житті не захочу більше бути настільки близькою з будь-яким чоловіком. Але сьогодні, з тобою… мені дуже сподобалося. Я б завжди хотіла, щоб тільки з тобою… Але ти правильно гніваєшся. Я все розумію. Я цілувалася з Федоровим і іноді він... лапав мене. Загалом... я винна, пробач мені, будь ласка.

Ігор раптом зупинився і різко скинув мене на землю, розірвавши замок з моїх рук на своїй шиї. Обернувся до мене, пильно вдивляючись в очі та, чи то запитав, чи то звинуватив:

- По усіх каналах і новинах шоу-бізнеса про вас з Марком Федоровим говорять, як про закохану пару.

Я, розгублено кліпаючи очима, дивилася на Ігоря і гадки не мала, як довести, що це неправда. Потім мене осяяло. Швидко розстебнула блискавку на маленькій сумочці-гаманці на поясі шортів і протягнула Ігорю смартфон.

- Проглянь мої повідомлення, - здалося, що він збирається відмовитися, тому швидко додала - ну, будь ласка, Ігор!

Він декілька секунд нерішуче дивився на мене, потім все ж таки перегорнув архів повідомлень. Я поглядала на екран разом з ним і підказувала.