Глава 15.

Марина.

Не знаю, що саме зробила ця Карина, але я їй була дуже за це вдячна. І це ще м'яко сказано! Батьки мені за весь рік стільки не посміхалися, як за ці кілька днів після повернення з Карининого світу! Раніше, ой, як нечасто, доводилося мені отримувати добрі слова на свою адресу, особливо від батька. А зараз я їх частенько чула!

- Ти прибрала в квартирі? Розумнице моя! - чую від мами.

- Оладки у тебе сьогодні пишні вийшли. Спасибі, - каже батько.

Скільки я раніше прибиралася, навіть не помічав ніхто! Кожного божого дня вечерю готувала, і подяки жодного разу не отримувала, та й не чекала, якщо чесно.

Це, виявляється, дуже, дуже, дуже приємно! Як тільки у Карини таке вийшло? Ніяк не збагну! Вона чарівниця! Казкова фея, що за тиждень перевернула моє життя! В школі теж все просто чудово!

Я ще в понеділок відчула, що ніхто до мене більше не чіпляється. Звичайно, що друзями однокласники не стали, але я і не хочу цього. Я не очікую дружби, але тепер серед них, і в школі, і на вулиці, мені хоча б не страшно і не соромно.

А то ж іноді було лячно, що зроблять зі мною щось таке, через що буде соромно... Лишень ці походи з Дамаським до актового залу на великій перерві чого коштували! Півжиття втратила, вмираючи від сорому! Всі ж бо розуміли, для чого саме він мене туди вів. Дарма, що до мене деякі інші дівчатка теж там з ним побували. І вважали це за досягнення! Наприклад, та ж красуня і відмінниця Віка місяців зо два ходила на великій перерві або після уроків і пишалася тим.

Але тепер все інакше!

Тільки мене Дамаський оголосив своєю дівчиною! І хай я його, як і раніше, боюся, здригаюся, навіть, від випадкового дотику, але все ж, те, що я - його дівчина, раптом зробило мене немов би на голову вище за інших дівчат.

В середу уроків вже не було. Після урочистої частини, ми прослухали останній дзвоник, випустили просто неба повітряні кульки і пішли гуляти містом майже всім класом.

Дамаський майже не дивився на мене, розмовляв з друзями, кидався жартами, підбурював різними витівками та розіграшами дівчат. Але його сильна рука, чи не постійно, лежала на моїй талії або потилиці, залежно від обставин. А кілька разів, у вузьких місцях, він, навіть, вів мене за руку.

Немов мовчазна риба-прилипала, я йшла поруч з Сашком і спостерігала за неймовірно цікавим спілкуванням однокласників, відчуваючи себе в цілковитій безпеці. Це було класно! І весело! І все завдяки Карині! Що вона зробила з цим монстром Дамаським? Тиждень тому я навіть уявити собі не могла, що буду відчувати себе поряд з ним захищеною, а не жертвою перед маніяком!

Ближче до вечора хлопці зайшли в супермаркет і вийшли з повними пакетами провізії. Я чітко чула дзенькіт пляшок. Між чіпсами, батонами, ковбасками і всім іншим, явно причаїлися алкогольні напої!

Ми з реготом заскочили в переповнену маршрутку, поїхали в найближчий міський парк. Дамаський проштовхнув моє тільце в куток і стримував натиск, щоб мене не розчавило в загальній тисняві.

Галасливим натовпом перетнули майже весь парк і влаштувалися в самісінькій глибині, на затишній галявині, за густими кущами, подалі від людських очей. Розташувалися прямо на траві, застеленій одноразовою клейонкою з супермаркету. Дівчата накрили імпровізований стіл.

Їли, пили, розмовляли, сміялися.

Багато що записували на телефони: побажання та передбачення один одному. Хтось, здається Соня, включив музику на смартфоні.

Я сиділа по-турецькому поруч з Сашком і вперше відчувала себе серед однокласників абсолютно щасливою. Навіть очі Віки, повні лютої неприязні, коли вона дивилася на мене, не псували мені настрій. На Дамаського вона теж дивилася, і тоді її погляд ставав дивно схожий на той, який я якось бачила у хворого бродячого собаки біля продуктового ларьку. Пам'ятаю, я тоді віддала животині усю ковбасу, що купила, і вдома отримала ременя від батька.

Почало сутеніти. Я бачила, як хлопці підливають дівчатам горілку в солодку газовану воду. Багато курили, не криючись, навіть дівчата. І Дамаський теж. Розмови про плани на майбутнє і вічну дружбу зійшли нанівець. Тепер фрази, які кидали хлопці, та й деякі дівчата, все частіше були з вульгарним відтінком. Деякі стали цілуватися і обжиматися прямо при всіх, кілька парочок надовго зникли в густих кущах. А потім, ті, що залишилися, почали грати в пляшечку на правду або бажання.

Я, чи не вперше в житті, відчувала себе добре серед однокласників і не втомлювалася подумки дякувати за це Карині. Дамаський, на щастя, не лапав мене, не ліз з поцілунками, але при цьому, пильно охороняв, як свою дівчину.

Продовження

Сама я пила і їла виключно під наглядом Сашка і ні краплі спиртного навіть не спробувала. Хоча намагалась. Тихенько собі потягнулася за горілкою, щоб додати трохи у лимонад. Іншим дівчатам так хлопці робили. Але несподівано досить боляче отримала ляпас по руці.

- Курчатам можна тільки три краплі. Ти піпетку з собою принесла? Ні? Значить, обійдешся! - голос Дамаського був сердитим.

І я більше не наражалася. Мені і так було весело. Через Сашка у цій буйній нетверезій компанії я відчувала себе недоторканною і абсолютно захищеною.

Я бачила, як двох дівчат, що вже нічого не тямили, через сп’яніння, хлопці потягли в кущі. Там, напевно, вже пів класу розважається!