Обмежена закоханість.

Глава 2. Смарагдовий виклик

Ранок понеділка Райлі почала з гри. Вона одягла темно-смарагдову сукню, яка підкреслювала кожен вигин тіла, і зібрала волосся у високу зачіску. Проходячи повз приймального, вона почула шепіт Елен: 

«... застав їх прямо в заміському будинку. Марк був його найкращим другом з дитинства. Тепер Томас ненавидить будь-які натяки на почуття...»

Сердце стиснулось. Зрада друга— це крах світу. Райлі зайшла до конференц-залу останньою. Томас дивився на неї всього мить, але в цьому погляді був виклик.

— Отже,  міс Брукс, — почав він, коли всі сіли. — Виведіть макет. Сподіваюся, ми не будемо втрачати час на дискусії?

На екрані з'явився той самий макет. З логотипом, зміщений на дванадцять пікселів. У залі запала тиша.  Томас повільно підвівся, впершись долонями об стіл.

— Я не бачу змін, міс Брукс.

— Технічних прьоем немає, містере Гарді. Є лише творча безкомпромісність. Він підійшов до неї, нахилився до самого вуха, обпікаючи шкіру диханням:

— Залишіться після наради. Ми обговоримо умови вашого перебування в цій будівлі.

Коли двері зачинили за собою останні колеги, Томас вимовив, не повертаючись:

— Міс Брукс, я говорив вам залишитись. Я не буду повторювати.

Він налив собі віскі. Кришталь стакана ледь чутно цокнув об його обручку, яку він чомусь досі не зняв.

— Ви вільні, міс Брукс, — раптово відрізав він.— Повертайтеся до роботи.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше