10 глава

*Анабель 

Я не спала майже всю ніч, бо страшенно нервувала перед весіллям. Мою голову не покидала думка, що нас з Маркусом спіймають на брехні. Я вертілася з однієї сторони ліжка на іншу, аж поки не побачила сонце, яке повільно пересувалося вгору. 

Я швидко підірвалася з ліжка й розсунула штори. Маркус невдоволено повернувся до стіни, але не прокинувся. Аж не віриться… Вже сьогодні він стане моїм законним чоловіком! Хіба таке можливо? 

Я нервово покрутила каблучку на безіменному пальці й сіла на край дивана, де спав мій наречений. Минуло три дні від тоді як ми поцілувалися. Ми з Маркусом не обговорювали цього. Він постійно був зайнятий роботою, а я проводила час з Джоанною. Я ще досі не знала чи для нього це була секундна слабкість чи щось більше, але я не наважувалася запитати, бо боялася, що відповідь мене засмутить. Я важко видихнула й провела пальцями по його розпатланому волоссі. Воно було таке гладке й приємне на дотик. Маркус різко обернувся й розплющив очі. Його вуста розплилися в самовдоволеній посмішці. 

— Сумувала за мною? 

Вествуд впіймав мене за зап'ястки й потягнув на себе. Тепер я лежала на ньому. На жаль, на цьому дивані було дуже мало місця, а мій наречений не збирався мене відпускати, тому я зручніше вмостилася на ньому. 

 — Не будь настільки самовпевненим. Я просто трохи нервую й не можу заснути, — зізналася я. 

Умить Маркус став серйозним. Ох, а я вже очікувала, що він відповість мені одним зі своїх уїдливих жартиків. 

— Це нормально, Анабель. — Він провів долонею по моєму волоссі й легко посміхнувся. — Ти переймаєшся, що щось піде не так, але тобі не варто хвилюватися. Все буде добре. 

Його легка посмішка подіяла на мене, як заспокійливе. Я поклала голову на груди Маркусу й заплющила очі. Він легко гладив мене по плечах. Від його ніжних дотиків мені захотілося спати. Я обвила руками його торс і відправилася в царство Морфея. 

Будильник повернув мене в реальність. Я різко здригнулася й ледь не впала на землю. На щастя, Весті міцно тримав мене й не дав цьому трапитися. 

— Серденько, це лише будильник, а не оповіщення про початок апокаліпсиса. Заспокойся. — Маркус разом зі мною перевівся в лежаче положення. Чомусь в його руках я відчувала себе пір’їнкою. Він з такою легкістю тримав мене й здавалося, що йому геть не важко. — Як спалося? — Ми з Маркусом вже вдруге заснули разом, але в цьому випадку все було інакше. Мені було так комфортно в його обіймах. 

— Добре, — тихо пробурмотіла я. Вествуд і так би зрозумів, що я обманюю, тому я вирішила бути чесною з ним. 

— Прекрасно, бо сьогоднішній день обіцяє бути довгим. Місіс Вествуд ви готові стати моєю дружиною? — Я з сарказмом глянула на нього, піднявши одну брову. 

— Треба подумати. Я ще така молода. — Я театрально закотила повіки й поклала руки на шию Маркусу. Він почав мене лоскотати. 

— І що мені потрібно зробити, щоб отримати ваше «так»? — Я вже помирала від сміху. Лоскоти були моєю невеличкою слабкістю. 

— По-перше, перестати мене лоскотати… — Маркус різко зупинився й охопив руками мою талію. Моя піжама опустилася нижче і зараз мало що прикривала. Від цього я відчувала себе дуже невпевнено. — А по друге, кожного ранку готувати мені сніданки, обов’язковим інгредієнтом яких має бути полуниця, — промовила я перше, що спало мені на думку. 

— Гаразд, — спокійно відповів той. Цікаво, він сприйняв мої слова серйозно? Бо, чесно кажучи, то я сказала це жартома. Від своїх думок мені самій хотілося сміятися. Маркус би ніколи не готував мені сніданки. Це не в його стилі. — З радістю б ще поніжився з тобою на цьому комфортабельному диванчику, але нам справді пора збиратися. Думаю, буде негарно, якщо ми запізнимося на власне весілля. 

Я схвально кивнула й попрямувала до вбиральні. Швидко привела себе в порядок. Через годину має приїхати візажист та перукар, які допоможуть мені. За цей час я могла поснідати, але мені б і кусочок в горло не поліз. Та й на фото я хотіла виглядати з плоским животиком, тому вирішила пропустити перший прийом їжі.

Коли я вийшла з вбиральні, то побачила Маркуса, який сидів за моїм столиком і намагався закрутити своє волосся на маленькі рожеві бігуді. Я часто покліпала очима, але картинка перед моїми очима не змінилася. Це точно реальність? Можливо я вдарилася головою в ванній і опинилася на тому світі, де існує ще один Маркус-Астон Вествуд, який любить накручувати своє волосся на милі бігуді. Я непомітно підкралася до свого нареченого й зробила фото. Це ж унікальні кадри. Правда, у мене не вистачило розуму вимкнути спалах і Маркус побачив відблиск у дзеркалі. Упс! Я сховала телефон за спиною і винувато посміхнулася. 

— Анабель, якщо ти викладеш те фото в мережу, то до кінця життя не скуштуєш жодної полуниці, — серйозно промовив той. Проте, мені здалося, що Маркус сам ледь стримував посмішку. Я підійшла ближче й сіла на край столика. 

— Здається, в тебе це погано виходить. — Я витягнула бігуді з його волосся, який він не до кінця закрутив. Той незадоволено скривився й склав руки на грудях. — Ти хочеш зробити кучері? — Поцікавилась я. Маркус схвально кивнув і поглянув на мене щенячими очима. 

— Допоможеш мені з цим? Я геть не розумію, як мені їх приклеїти до свого волосся. — Я тихо засміялася й відсунула пакетних з бігудями. Весті ніжно провів пальцями по моєму оголеному коліні. — Будь ласка? 

— Не знаю навіщо тобі це, але гаразд. — Маркус нахилився й залишив вологий поцілунок на моїй нозі. Мені довелося прикусити губу з внутрішньої сторони, щоб не застогнати від задоволення. Я важко вдихнула й відвернула голову, щоб Вествуд не зрозумів, скільки почуттів він пробудив в мені. 

— Дякую, серденько. 

Я зіскочила зі столу й почала шукати свою пінку для волосся. На щастя, я не забула її вдома. Далі я швидко розчесала волосся свого нареченого й відділила невеличку прядку. Решту волосся я зачепила милим крабиком у формі бантика. З ним Маркус виглядав дуже кумедно. На щастя, у Весті було доволі довге й слухняне волосся, яке з легкість накручувалося на бігуді. Я обережно закручувала локони й фіксувала їх лаком. Мої руки трохи тремтіли, бо я боялася, що мені щось не вдасться і я зіпсую весільну зачіску Вествуда.