6 глава

*Анабель

Я хотіла запитати в Маркуса, чому ж він так не любить цього сусіда, але не встигла, бо Одіссей зайшов у вітальню разом з двома букетами білих лілій. Зараз він був одягнений у класичну білу сорочку та чорні штани. Чесно кажучи, то його образ мене не вразив. Мабуть, вся справа в Маркусі Вествуді, який зараз сидить поруч зі мною. Що б там не було, але Весті має ідеальне почуття стилю. Я захоплювалася кожним його образом, але ніколи не казала йому про це у вічі. Зараз на ньому було синє поло та штани молочного кольору. Ну й куди ж без каблучок на його пальцях, які довершували кожен образ. 

— Доброго вечора. Анабель, я дуже радий нашому знайомству. Знаєш, я багато разів бачив твої фото на обкладинках журналів і зараз можу сказати тобі особисто, що ти незрівнянна красуня. Це для тебе. — Одіссей простягнув мені один з букетів і вкотре підморгнув мені. Я терпіти не могла лілії через їх огидний запах, але не стала казати про це гостеві. Все ж, він старався й хотів зробити мені приємно. Здається, бодай комусь я подобаюся. Від Маркуса я, мабуть, квітів не дочекаюся. 

— Дякую. І я рада знайомству. — Я перевела погляд на свого нареченого. Здавалося, що від напруги він зараз зігне виделку у своїй долоні. 

— Маркусе, тобі страшенно пощастило з нареченою, — продовжив Одіссей. 

Вествуд був близький до вибуху. Я помітила це одразу. Впевнена, що якби Джоанни та Вільгельма не було в цій кімнаті, то хлопці вже б накинулися один на одного. Мені потрібно було вгамувати пристрасті за цим столом. 

— Мені також дуже пощастило з нареченим, — солодко промовила я, нахиляючись до Маркуса. Я по-дитячому чмокнула його в щоку й опустила голову йому на плече. Вествуд молодший широко посміхнувся й поклав руку мені на ногу. Від його дотику я відчула, як моя шкіра почала палати. Здається, наші ігри заходять занадто далеко. 

Одіссей вдав, що нічого не було й перевів погляд на Джоанну. Він вручив їй другий букет і сів навпроти мене. Маркус тим часом повільно виводив пальцем кола по моїй сукні. Ніхто з присутніх, окрім Одіссея, не бачив цього. Мені раптово стало жарко. Здається, моя фантазія занадто розігралася. Я взяла стакан води й спустошила його до дна…

— Маркусе, це весілля стало справжньою несподіванкою для нас усіх. Коли відбудеться урочистість? — раптово запитав Томпсон. 

Я аж закашлялася від його питання. Прийшлося відкласти виделку й витерти губи серветкою.

— Цієї неділі, — спокійно промовив мій наречений. Що??? Ми навіть не говорили про дату. Я думала, що це відбудеться не швидше, ніж через місяць. 

— Для чого такий поспіх? Є щось, про що ми не знаємо? — Одіссей натякав на вагітність чи мені здалося? Я здійняла брови високо вгору. Яке йому взагалі діло до цього? 

— Не переймайся. Я повідомлю тобі першому, коли ми будемо чекати немовлятко. Правда, над цим ми працюватимемо вже після весілля, правда, серденько? — Маркус поклав руку мені на живіт і мило посміхнувся. — Надіюся, що малюк буде схожий на тебе. Такі ж красиві оченята, милий носик і ці чудові пухкі щічки. — Я хотіла провалитися під землю під час цієї розмови. Які ще діти? Що це за цирк він тут влаштував? 

— Не знав, що тобі не терпиться стати батьком, — з іронією промовив Одіссей, поправляючи комірець своєї сорочки. — Твоя наречена точно поділяє твої бажання? Здається, Анабель трохи напружилася, коли ти згадав про дітей. — Томпсон мав рацію. Я мовчала, але мій вираз лиця говорив замість мене. Краще б Маркус попередив мене про те, що хоче сказати. Можливо, я б не зреагувала так різко. Я не хотіла брехати, але й не могла підвести Маркуса. Ну нічого. Він ще отримає в мене на горіхи за це. 

— Маркус постійно говорить мені про дітей. Можливо, ви не знали, але він мріє стати багатодітним батьком. Чесно кажучи, то я поділяю його думки. Думаю, у нас буде велика сім’я. — Що ж, нехай тепер викручується як хоче. Я переможно посміхнулася до Весті й продовжила вечеряти. 

— Не думай, що я забуду про це, серденько, — прошепотів мені на вухо Маркус. Я непомітно штовхнула його під ребра й продовжила вечеряти. 

Після цього ми не поверталися до теми весілля. Хлопці розмовляли про бізнес, а ми з Джоанною теревенили про своє. Її смажені реберця й справді виявилися божественними на смак. Я попросила в неї рецепт, адже мені кортіло спробувати приготувати їх самостійно.Сподіваюся, що в процесі приготування я не спалю цей фешенебельний будинок. Інакше, це мене доведеться на органи здати, щоб покрити витрати на ремонт. 

Я відчула, як чиясь нога торкається моєї. Спочатку я подумала, що це Весті вирішив знову позагравати зі мною й ніяк не зреагувала на це, але потім я усвідомила, що це не він. Я підвела очі вгору й зустрілася з самовпевненою посмішкою Одіссея. Своїми ногами він зімкнув мої. Я ледь не скрикнула від цього, але вчасно прикрила рота серветкою. Чорт! Що в біса відбувається? Маркус помітив це й взяв виделку зі столу. Він тихо запхав її під скатертину й сильно пхнув її в ногу Одіссею. Той скорчився від болю. 

— Оді, тебе, мабуть, знову комарі покусали. Що ти кричиш, як в дитинстві? Це ж не боляче. — Маркус повернув виделку на місце й підвівся зі стільця. — Піду зроблю нам чаю. Година вже пізня. Пора розходитися. 

Мій наречений награно позіхнув і почимчикував на кухню. Я пересіла на місце Маркуса, бо тут я відчувала себе спокійніше. Мені було дуже неприємно знаходитися в компанії Одіссея. Чесно кажучи, то його флірт мене відлякував. Джоанна та Вільгельм вважали цих двох друзями, але стосунки між ними явно були напружені. Хіба нормальний друг буде чіплятися до нареченої свого приятеля? 

Через декілька хвилин Маркус повернувся з тацою на якій було 5 горняток з чаєм. Він сів на моє місце й поцілував мене в маківку. 

— Він не зробив тобі боляче? — прошепотів той, накручуючи на палець локон мого волосся. Я заперечно похитала головою і відпила трохи чаю. 

— Обліпиховий. Мій улюблений, — весело промовила я. Звідки Маркус знає про мої вподобання в напоях? Можливо, я просто перебільшую і в цьому домі всі люблять такий чай?