3 глава

*Анабель 

Я з огидою згадувала про той фатальний день. Спочатку все спирала на алкоголь, але потім усвідомила, що не можу заперечувати очевидні речі. Вествуд запав мені в душу ще при першій зустрічі, але він страшенно мене образив і я не могла йому це пробачити. Тим паче після цього він кожного разу нагадував мені про ту ніч і знущався з мене. Проте, більше так не буде. Я стану його законною дружиною і не дозволю себе ображати. 

— Тоді моїм тілом керував глінтвейн, а не розум, Весті. — Я обернулася до нього й поставила долоню йому на щоку. Він напружився від мого дотику і його рука ковзнула вище по моєму тілу, підіймаючи спідницю вгору. Чорт забирай, я змушу його пошкодувати, що він відштовхнув мене в той день. — А якщо серйозно, то ти геть не в моєму смаку, любий. Не хочу тебе засмучувати, але першу шлюбну ніч ти проведеш з Морфеєм. Та й всі інші також з ним, Маркусе. 2 роки тому ти помилився щодо мене. Я зовсім не хороша дівчинка й мені не потрібен принц, Весті, але й тебе я також не хочу. 

Я забрала руку й відвернулася до вікна. Після цього поправила свою спідницю й більше не дивилася на Вествуда. Хлопець не став відповідати на мою брехню й просто зосередився на дорозі. Я була рада, що він не продовжив нашу словесну перепалку. На мить, в моїй голові з'явилася думка, що я образила його своїм признанням, але потім подумала логічно. Вествуду буйдуже на мене. Він, як завжди, хотів зачепити мої почуття, але сьогодні йому це не вдалося...

В залі очікування ми побачили чоловіка з табличкою "Анабель Грей + Маркус Вествуд". Він побачив нас і помахав рукою. На вигляд йому було років 50. Мою увагу привернула краватка жовтого кольору, яка геть не вписувалася в його образ. 

— Доброго дня, міс Грей. Дуже радий з вами познайомитися особисто. Мене звати Карлос. Я водій сімейства Вествудів. — Чоловік широко посміхнувся й простягнув мені руку. Я легко потиснула її. 

— І я рада зустрічі. Можете називати мене на ім'я. У вас чудова краватка, — відмітила я. 

— Спасибі. Весті розповідав містеру Вествуду про вас і я почув, як він говорив про ваш улюблений колір, тому я вирішив сьогодні одягнути цю краватку, щоб трохи підняти вам настрій після довгого польоту. — Я була вражена тим, що Маркус взагалі знає такі деталі про мене. 

— Вам це вдалося, Карлосе. — Цей чоловік мені дуже сподобався. Думаю, що ми з ним подружимося. 

— Ходімо. Джоанна та Вільгельм з нетерпінням чекають на зустріч. До речі, а де ваша каблучка? 

Я опустила голову й зосередилася на своєму безіменному пальці, де було порожньо. Ми з Маркусом не обговорювали це і тому я не знала, що мені відповісти. 

— Серденько, ти в мене така неуважна. Перед від'їздом ти забула її на раковині, Беллі. Вона зараз в мене. — Вествуд поклав руку мені на поперек і ніжно поцілував у маківку. Яким же хорошим актором виявився мій фіктивний наречений. 

— Спасибі, коханий. Я й справді дуже забудькувата. — Я міцно обійняла Маркуса й притулилася головою до його грудей. 

— Які ж ви милі, — промовив Карлос, плескаючи в долоні. Очевидно, що він з нас трьох найбільше радів цьому шлюбу. 

Вествуд опустив свою руку й переплів її з моєю долонею воєдино. Мабуть, ми виглядали як справжня закохана парочка, яка з нетерпінням чекала на весілля. Щоправда, для нас це була лише гра. Мені так не хотілося обманювати людей, але у мене не було вибору, бо це була частина нашої угоди. 

Ми вийшли з аеропорту й попрямували до стоянки. Карлос відчинив мені двері чорного Mercedes-Benz G-class. Мій батько цікавився спорткарами. На щастя, він навчив мене водити й в мене є права. Мені б хотілося опинитися за кермом цього шикарного авто. Надіюся, що в майбутньому в мене буде така можливість.

Я зручно вмостилася позаду, а мій "коханий" вирішив не втрачати можливості понервувати мене під час поїздки до маєтку Вествудів. Маркус притиснувся до мене своїм плечем та коліном. Це змусило мене незадоволено пирскнути. Я міцніше стиснула сумочку й злісно глянула на нього. 

— Тобі місця в салоні мало? — з докором запитала я й підсунулася ближче до вікна. Весті ще ближче притулився до мене й поклав руку мені на талію. Та він практично нависав наді мною. Від його теплого подиху я затремтіла. Маркус почав розcтібати верхні ґудзкики на моїй сорочці. — Що ти робиш? 

Він приклав вказівного пальця до моїх губ і змусив замовкнути. Вествуд притягнув мене до себе за той самий кулон з камінцем у формі серця й почав залишати вологі поцілунки на моїй шиї. Я вперлася руками в його груди. Мій розум підказував мені, що потрібно відштовхнути його, але я вперто його ігнорувала й міцно стиснула долонями сорочку Вествуда. Чорт! Це вперше він цілував мене по власній ініціативі і я не можу брехати самій собі. Мені дуже подобалися ніжні дотики Маркуса.

Я відкинула голову назад і застогнала, не стримуючи себе, коли мій "коханий" легко покусував мою шкіру. Проте, мені прийшлося повернутися з небес на землю, коли передні двері відчинилися. Карлос з усмішкою глянув на нас. 

— Вибачте. Я залишу вас наодинці. Маркусе, покличеш мене. 

Як же мені зараз було соромно. Через цього клятого Вествуда я геть втратила розум. Я хотіла сказати Карлосу, що нас не потрібно залишати вдвох, але мене випередив мій "коханий". 

— Дякую. І вибачте нам. Ніяк не можемо насититися один одним, — промовив той, не відводячи від мене погляду. Цей ідіот навіть не додумався забрати руку з моєї шиї. 

— Розумію. Сам молодим був, — відповів Карлос, хихикаючи. Він швидко зачинив двері й зник з мого поля зору. 

Я відштовхнула Маркуса й цим викликала в нього сміх.

— Якого біса, Вествуде? Для чого ця вистава? Тепер Карлос думає, що ми двоє божевільних, які вирішили зайнятися сексом в аеропорті, — закричала я. 

— Серденько, невеличка поправка. Божевільно закоханих, а не божевільних. Карлос не просто водій, а ще й хороший друг мого діда. Якби він запідозрив щось, то одразу б повідомив йому. Він мав повірити, що ми справді кохаємо один одного і тепер у мене немає жодних сумнівів, що він вірить в нашу любов.