2 глава

*2 роки тому 

— Беллі, ти впевнена, що хочеш піти на цю вечірку? — запитала моя подруга Одетта, поправляючи край своєї картатої сукні.

Я схвально кивнула на її питання й нанесла яскраво-червоний блиск на свої пухкі губи. Зараз на мені була коротка чорна сукня з красивим вирізом на спині. Якби батьки побачили мене в такому вигляді, то вже б замкнули в кімнаті на домашній арешт до кінця моїх днів. Проте, мені було байдуже. Вони зіпсували мій перший поцілунок і я більше не можу терпіти цей постійний контроль. Мені хотілося свободи й цього вечора я її отримаю. 

— Ходімо, Оді, поки батьки не повернулися.

Сьогодні вони б мали прийти пізніше, бо в них ділова вечеря з партнерами. Надіюся, що вони не дізнаються про те, що я була на вечірці без їхнього відома. Я швидко перекинула через плече невеличку сумочку й потягнула Одетту за собою. Довелося зняти туфлі, бо від них було занадто багато шуму. Коли ми проходили повз вітальню, то я помітила Арні, який спав на дивані. Біля нього в ліжечку лежав Домінік. Добре, що хлопці спали, інакше б вони точно помітили мене та Оді. Ми вийшли з будинку й видихнути з полегшенням. 

— Таксі буде через декілька хвилин. На жаль, в місті затори, — промовила Одетта, зав’язуючи в бантик пояс на своєму тренчі. На вулиці було трохи холодно і я вже пошкодувала, що взяла шкірянку, а не щось тепліше. 

Водій посигналив і ми швидко побігли в його бік. Дядечко попросив нас пристебнути ремені безпеки, а потім натиснув на газ. Моє серце шалено билося від хвилювання. Оді ж була спокійною, як удав. Це й не дивно, адже її батьки не такі суворі, як мої. Вона спокійно може відвідувати вечірки, їй лиш потрібно повернулися додому до опівночі. 

— Приїхали, — промовив водій, обертаючись до нас.

Ми простягнули йому оплату за проїзд і вийшли з машини. Зараз ми стояли біля будинку нашого однокласника Чарлі, який і запросив нас на цю вечірку. Я була страшенно вдячна йому за запрошення. 

Оді дістала невеличке дзеркальце зі свого клатчу й почала поправляти макіяж. Я тим часом дістала гребінець і розчесала своє волосся, яке вже встигло заплутатись через вітер. Ще декілька секунд ми набиралися сміливості, а потім натиснули на дзвінок. Нам відкрив двері якийсь незнайомий хлопець і пропустив всередину. Тут було так шумно, що мені довелося кричати, щоб Оді почула мене. 

— Ходімо сюди, — промовила подруга й потягнула мене за зап’ястя крізь довжелезну чергу.

Одетта одразу сказала мені, що не буде вживати спиртні напої, тому вона взяла собі сік і почала рухатися в такт музиці. Я теж не планувала напиватися, але коли побачила на столі улюблений глінтвейн, то не змогла втриматися. Налила собі повну склянку й попрямувала на пошуки Оді, правда її вже ніде не було видно. Мабуть, вона вже знайшла собі якогось красеня й танцює з ним.

Одетта була справжньою серцеїдкою, яка ніколи не була обділена увагою хлопців. Вони зліталися до неї, як бджоли до квітів і від цього я по-доброму їй заздрила, бо на мене ніколи ніхто не звертав уваги. Хлопці обходили мене стороною й думаю, що в цьому заслуга моїх батьків. Не здивуюся, якщо вони всіх моїх однокласників попередили навіть не підходити до мене. 

Я не хотіла танцювати, тому попрямувала до диванчика, який поки ще ніхто не зайняв. Зручно вмостилася на ньому й спостерігала за всіма учасниками цієї вечірки. Це було щось нове й незвичне для мене. Раніше я не була на подібних заходах…

Через пів години я спустошила вже 3 склянку з глінтвейном і пішла на кухню, щоб взяти ще одну. Правда, це було доволі складно, бо мені паморочилося в голові. Я випадково наштовхнулась на когось. Коли підняла голову, то зіткнулася з яскравими карими очима, які спалювали мене своїм поглядом. Рука незнайомця легко обвила мені талію й не дала впасти. Я відчула приплив жару й відвела погляд. Моє тіло миттєво зреагувало на приємні дотики. А ще… Від цього хлопця так приємно пахло віскі та карамеллю. Цей запах був настільки приємним, що я уткнулася в його міцні груди й важко видихнула. В мить я почула сміх незнайомця. Від цього його груди здійнялися вгору. Я відсторонилася й гордо підняла голову.

— Мені потрібен глінтвейн, — гордо заявила я, вимахуючи руками. 

— Достатньо з тебе випивки на сьогодні, Анабель Грей. — Ого! Я привідкрила рота від здивування. 

— Звідки ти знаєш моє ім’я? — Наскільки я пам’ятаю, то я не представлялася. Чи алкоголь вдарив мені в голову настільки, що я вже встигла це забути?

— Беллі, я знаю про тебе багато… – загадково промовив той, заправляючи мені за вухо пасмо волосся. 

— Хто ти? — Я примружилася і пильно глянула на нього. Волосся вугільного кольору, чіткі вилиці, маленька родимка на шиї… Я не знаю цього хлопця. 

— Маркус Вествуд…

Мене неначе струмом вдарило. Чорт! Я добре знала, що це сімейство — наші головні вороги, правда, я ніколи не бачила їх на власні очі. Здається, Маркус, багато знав про Греїв і навіть про мене.

— Ходімо звідси, поки якась погань не почала чіплятися до тебе, серденько.

Його голос був наповнений сарказмом. Він явно не хотів панькатися з п’яною дівчиною, але чомусь робив це. Від того, як він назвав мене серденьком, мої ноги підкосилися. Ніхто й ніколи раніше мене так не називав...

Маркус зрозумів, що мені складно стояти на ногах, тому взяв під руки й повів кудись. Все було неначе в тумані. Через декілька секунд ми опинилися в просторій кімнаті. Швидше за все, це гостьова спальня. Посередині кімнати стояло велике м’яке ліжко, яке було вкрите бордовими простирадлами. Я без вагань лягла на нього й заплющила очі. Потім відчула, як хтось приземлився поруч зі мною. Вествуд сидів біля мене й дивився мені у вічі. Я ніяк не могла відвести погляду від його очей.