3 глава

*Джессіка

— Франческо, я не маю часу балакати з тобою. У мене море справ. Зустрінемося в клубі ввечері, — промовила я перед тим, як знову почути від подруги: «Аарон насправді дуже гарячий чи це лише чутки?» 

Франческа була в списку тих дівчаток, які фанатіли від Грея і я відверто зневажала її за це. Він брехливий, пафосний, самовпевнений… Гаразд, він капельку милосердний, бо взяв мене на роботу, але на цьому возвеличення керівника «AG group» ми завершимо. 

Після того, як він взяв мене на роботу й вигнав усіх тих дівиць, Аарон сказав мені скласти йому робочий графік на завтра. Це було складно, бо паралельно мені ще доводилося відповідати на дзвінки. Я думала, що сьогодні він дасть мені вихідний, але думаю, що бос вирішив помститися за мою нахабність біля кіоску. 

Від чергового телефонного дзвінка моє ліве око почало сіпатися. Я подумки прокляла людину, яка створила цей ідіотський ґаджет і прийняла виклик. 

— Аккарді, мої ручки не пишуть. Мені негайно потрібні нові, — самовдоволено промовив мій новий бос. І чому він просто не може підняти свою ліниву дупу й сказати мені про це особисто, якщо я сиджу за декілька метрів від нього? 

— Я схожа на фею, яка начаклує вам ручки? Де я маю взяти їх негайно? — обурено промовила я, тарабанячи пальцями по столі. Мені здалося, що ця моя нервова звичка дратує Аарона, тому я почала робите це голосніше й у відповідь почула його гучне зітхання. 

— На сусідній вулиці знаходиться канцелярський магазин. У нього велетенська червона вивіска у формі зошита. Впевнений, що ти помітиш її одразу. Отож, Аккарді не витрачай час на балачки й принеси мені ручку. 

Я роздратовано видихнула й закінчила виклик першою. Мені геть не подобалося, коли мною командували, але Аарон був моїм босом і мав на це цілковите право. Це мене бісило в ньому ще більше. 

Отож, я швидко закинула всі свої речі в сумочку й швидко побігла до ліфта. Той вирішив також довести до сказу й чомусь не підіймався. Мені набридло чекати і я вирішила спуститися сходами. Знала б я, якою жахливою була ця ідея. Думаю, мої ноги ненавидять мене не менше, ніж я свого нового боса. 

Десь на поверсі 5 я перетнулася з доволі милим кучерявим блондином. Він спантеличено глянув на мене своїми красивими голубими очима, які були схожі на два кришталево чисті озерця. 

— Ви не знаєте часом чи Аарон у себе? — поцікавився той. Ого, то він знайомий з Греєм!?

— Звісно! Цей буркотун сидить у своєму офісі й роздає накази, — відповідала я, намагаючись скопіювати міміку боса. Це насмішило мого нового зайвого й в нього на щоці з’явилася мила ямочка. — Тільки не кажіть, що ви його друг. Така мила людина не може дружити з ним. 

Хлопець поправив краї своєї білої сорочки й сперся на поручні. Я зробила те саме, щоб не загороджувати іншим прохід, хоча сумніваюся, що в цій будівлі існують такі ж самі божевільні, які нададуть перевагу пройтися пішки, а не піднятися ліфтом. 

— А ви, мабуть, міс Аккарді. Я — Тімоті Коулман. Приємно з вами познайомитися. — Він простягнув мені руку і я з радістю потиснула її. 

— Міс Джессіка Лаура Аккарді. Впевнена, що мій новий бос вже встиг вам наскаржитися на мене. Тімоті, мені було дуже приємно познайомитися з тобою і я б з радістю потеревенила ще трохи, але наш спільний знайомий дуже хоче отримати свою ручку. До зустрічі. 

Я помахала йому рукою наостанок і побігла далі. Тім здався мені милим та хорошим хлопцем і я геть не розуміла, що у нього може бути спільного з Аароном. 

На щастя, містер Грей виявився хоч у чомусь правим. Вивіску канцелярського магазину я побачила, як тільки вийшла з «AG group». Проте, коли я зайшла в цю крамничку, то аж відкрила рота від здивування. Вона була схожа на великий торговий центр з канцелярією. Тут було геть усе. Починаючи зі звичайних зошитів і закінчуючи флуоресцентними фарбами всіх можливих відтінків. Мабуть, це рай для малечі, яка вибирає собі покупки перед початком навчального року. 

Це місце було схоже на музей і я могла бродити тут годинами й розглядати всі товари, неначе експонати, але у мене не було на це часу. Я підійшла до касирки, яка намагалася налаштувати радіо, й прокашлялася, щоб вона звернула на мене увагу. 

— Добрий день! Вам чимось допомогти? 

Я хотіла сказати, щоб вона дала мені декілька чорних кулькових ручок, але помітила під прозорою вітриною пухнасті блокноти, які йшли в комплекті з двома ручками. Що ж, Аароне Грею, це не я, а доля, вирішила зіграти з вами у злий жарт. 

— Добрий! Дайте мені той рожевий блокнотик з кошеням, будь ласка. 

Жінка криво посміхнулася й дістала мій товар. Я швидко розплатилася й запхала «сюрприз» для Аарона собі в сумку. Я вже вирішила, що не візьму в нього за це гроші. Нехай це буде моїм невеличким подарунком. 

Більше я не допускала однотипної помилки, бо чудово розуміла, що Джес та сходи, це речі, які повинні існувати в різних реальностях. Я натиснула на кнопку ліфта й зайшла всередину. Вже через декілька миттєвостей я стояла біля кабінету шефа, ледь стримуючи посмішку. Притиснувши блокнот до грудей, я постукала й зайшла всередину. 

Аарон сидів на своєму місці, а поруч з ним був Тімоті. Вони вдвох пили каву й сміялися. Вперше я бачила Аарона таким розслабленим та спокійним. Мабуть, Тім зарядив його своїм позитивом та добротою.

— Містере Грею, я принесла вашу ручку. — Я лукаво посміхнулася й дістала з пакета милу рожеву ручку на ковпачку якої було рожево-біле кошеня. Я натиснула на нього й воно пискнуло. — Дивіться яка вона мила! — Я підійшла ближче й простягнула її босу. — Ви будете тиснути на неї й знімати стрес, а то ви здається доволі напруженим. — Я почула тихе хихотіння Тіма. Думаю, він був згоден з моєю думкою, але боявся сказати про це вголос. — А це… — Я витягнула милий блокнот і помахала ним у повітрі. — Я записуватиму ваш графік у цьому милому блокноті. Рожевий безперечно ваш колір.