2 глава

*Аарон

Я відчинив дверцята шафи й повісив на плечики свій піджак, який був трохи вологим. Від згадки про Джессіку мої вуста розплилися в кривій посмішці. Мабуть, вона зараз ламає голову над тим, щоб придумати якесь виправдання своїм гострим висловлюванням. Чесно кажучи, то мені було цікаво, як вона буде викручуватися з цієї ситуації. 

Сьогодні в мене було ще багато справ, тому я не мав так багато вільного часу на вибір секретарки. Я швидко вмостився за робочим столом і покликав першу претендентку, вкотре переглядаючи резюме. В мій кабінет зайшла висока блондинка в короткій сукні. Мабуть, вона намагалася вразити мене своїми довгими ногами, а не знаннями.

— Анжеліко, ви можете присісти, — ввічливо промовив, зціпивши зуби. 

— Можна просто Енджл. — Вона підійшла ближче й сіла на край стола. Її сукня підкотилася вгору і зараз я мав можливість бачити її стрінги. Бляха, хто послав до мене цього «ангела»? 

— Злізьте з мого столу негайно, — роздратовано гаркнув я. Мені набридло пояснювати одне й теж. 

— Вам щось не подобається? — Вона нахилилася й торкнулася довгим нафарбованим нігтем мого передпліччя. Мені захотілося струсити її руку з себе, але я стримався. — Мені дуже потрібна ця робота і я готова зробити заради неї все, що потрібно. — А я зараз готовий виблювати свою каву на неї, якщо вона не припинить загравати. 

— Вибачте, але ви нам не підходите. До побачення. — Я підвівся з крісла й пішов до дверей. Тоді я галантно їх відчинив і вказав їй рукою на вихід. Такі дамочки по іншому не розуміють. 

— Ви ще пошкодуєте, містере Грею. — Ага, звісно. 

Вона роздратовано фиркнула й покрокувала коридором. 

— Хто наступний? — Якась сором’язлива дівчинка в милому рожевому костюмі підняла руку. Я вже хотів прийняти її, але Джес перегородила бідоласі шлях. 

— Ви мене звісно вибачте, але я буду наступна. — Міс Аккарді безцеремонно зайшла в мій кабінет і зачинила за нами двері. 

— Я не дозволяв вам заходити, — обурено промовив я, схрестивши руки на грудях. 

Тепер я міг детальніше роздивитися мою нову знайому. Поки я спілкувався з Анжелікою, Джессіка вже встигла витерти туш і нанести нову порцію макіяжу на лице. Її червона спідниця та піджак вже висохли й мушу відмітити, що виглядала вона на всі сто. 

— А я не питала дозволу! — Вона змахнула довге каштанове волосся зі своїх плечей і зробила крок вперед. — Ви — підлий брехун, містере Грею. Вам не соромно? — Це питання вже вдруге лунає за сьогодні з її вуст. І ні, мені знову не соромно. 

— Я не обманював вас. Я чесно сказав, що працюю в «AG group». Хіба це не так? — Декілька вологих прядок все ще прилипали до її лоба. Мені дуже хотілося заправити їх за вушко Джес, але я стримався. Думаю, що вона розцарапає мені горлянку, якщо я торкнуся її знову. 

— Ви — бос цієї фірми, а не звичайний працівник! А ще — ви нахабний поганець. — Я справді думав, що вона попросить пробачення, але вона знову здивувала мене. 

— Джессіко, визначіться, будь ласка, я незайманий гей чи нахаба-поганець? — почав дражнити її. В цю гру можна й вдвох зіграти. 

Зазвичай я карав своїх працівників за таку ганебну поведінку, але Джес поки не була моєю підлеглою, тому єдине, що мені залишалося — це використовувати її ж зброю проти неї. 

— Ви — ідіот. Все, що я тоді сказала — це правда. Я всього лише розповіла чутки, які дійшли до мене. Думаєте, я дуже хочу тут працювати? Ви помиляєтеся. Мені просто потрібні гроші і я знаю точно, що я б зробила все, аби їх отримати. З мене б вийшла чудова секретарка, бо я дуже організована жінка. Ось! — Вона відкрила свою сумку й дістала звідти червоний пухнастий планер. — Я розписую кожен свій день послідовно і ставлю галочки навпроти виконаних завдань. Я не лягаю спати, поки не виконаю кожне завдання. Також я дуже наполеглива і працюю поки не закінчу, незалежно від графіка. Я хороший працівник, але ви… — Вона тикнула пальцем мені в груди. — Ви вирішили зіграти зі мною в цю підлу гру. Отож, я все сказала і йду звідси, бо не буду витрачати свій дорогоцінний час в колі тупих дівиць, яких цікавить ваш статевий орган, а не робота. Arrivederci! (До побачення!)

Вона взялася за клямку, але я взяв її за зап'ястя і дьоргнув назад. Мабуть, вона не очікувала цього, бо голосно запищала. 

— Спокійно. — Я відпустив її й вказав рукою на стілець. — Сядьте.

— Що це за приказний тон? — Вона кинула свою сумочку на стіл і сперлася руками на дерев'яне покриття. Її груди здіймалися вгору від злості. 

Ця жінка виявилася дуже запальною. Я навіть сам не знав, навіщо її зупинив. Джессіка принесе мені одні лише проблеми, але я маю бути реалістом. Я переглядав її резюме й вона справді хороша кандидатка. Бляха, вона реально єдина з цього натовпу, кого не цікавлю я, як чоловік і це робить її найкращою. 

— Я хочу почути ту історію про канаву, — раптово випалив я. Чорт! Навіщо мені взагалі знати це? Мабуть, Лоґан підсипав у мою каву якісь психотропні речовини, бо у мене немає поясненню моїм необдуманим рішенням.

— Ми з подругою поверталися разом з клубу на її мопеді. Навкруги темрява і ми були добряче п’яні. Франческа поплутала газ та гальмо і ми випадково опинилися в канаві. Після цього ми не могли відмитися декілька днів. Від нас смерділо так, що можна було відчути цей запах за кілометр. Ми спалили одяг в якому були, але це не допомогло. Наша квартира пахла гірше, ніж шкарпетки мого дядька Орландо. Після цього я пішла в магазин, де продають різні милі штучки для дому й скупила там усі саше, що були в наявності. Зі запахом вершків та полуниці — мої улюблені. Я постійно ношу їх у своїй сумочці, на випадок, якщо моя подруга знову переплутає педалі. — Погляд Джес став м’якшим та спокійнішим. Мене розсмішила ця історія і я також миттєво подобрішав. Здається, напруга, яка ще декілька хвилин тому була в цій кімнаті, вже випарувалася. 

— А як щодо історії з колишнім шефом та битою? — Про це мені хотілося послухати не менше.