Глава 32

Дівчина розвернулася й побачила троля. Він сидів на землі, нудно копирсався палицею у глині. Аїша стиснула плечима:
— Втікаю. Не збираюся завтра святкувати своє весілля. Ми ж домовлялися, що я піду.
Троль хмикнув. Неподалік тріснула гілка. Дівчина побачила Ноеля. Серце затріпотіло радісним метеликом, тіло обдало жаром, а живіт наповнився теплом. Чоловік стояв непорушно, застережливо виставивши долоні. Чорні очі не зводили затуманеного погляду від Аїші. Він зробив крок до неї:
— Нам потрібно поговорити. Не тікай.
Дівчина злякалася. Страх штовхнув у спину й вона побігла. Рухаючись тунелями, сподівалася, що перевертень не зайде у підземелля. Почувши швидкі кроки позаду, зрозуміла — вона помилялася. Зігнувшись, Ноель переслідував її. Хижак завжди впольовує бажану здобич і Аїша зрозуміла, що це саме такий випадок. Вона бігла вперед і не знала, де заховатися. Побачила вузький низький прохід. Одразу кинулася до нього, надіючись, що Ноель там не пролізе.
Втиснувшись, дівчина опинилася у просторому гроті. Вона стояла на виступі, а попереду — глибока прірва. Темна, глибока, наповнена пітьмою. Кам'яний аркоподібний місток на кількох підпорах з’єднував виступ з протилежним кінцем грота. Звідти виднілося два проходи. Шурхіт позаду свідчив, що Ноель не здавався. Він рухався вперед й намагався її наздогнати. Зважившись, Аїша побігла містком. Ноель швидко наближався.
— Улло! Зачекай! Мене не потрібно боятися.
Страх ще більше залоскотав нерви. Вона боялася довіритися й опинитися у в’язниці. Бігла не відчуваючи поверхні. Адреналін вирував у венах, штовхаючи вперед. Не вірилося, що від хижого вовка можна втекти, проте не збиралася здаватися. Гуркіт позаду змусив розвернутися. Ноель підковзнувся і впав з містка. В останню мить встиг зачепитися за камінь й звисав над прірвою. Серце Аїши боляче закололо. Вона зупинилася:
— Ноелю!
Не могла допустити, щоб дорогий серцю чоловік впав у прірву. Підбігла до нього та вчепилася у його руку. Не відпустить. Не дозволить йому впасти. Спробувала потягнути Ноеля не себе, але марно. Його вага здавалася непосильною. Чоловік закинув ногу та самотужки виліз на місток. Різко притиснув Аїшу до себе і тепло його рук гарячою ковдрою обвило стан. Він обережно штовхнув її на місток та навис зверху. Звівши руки дівчини догори, вдивлявся у темні очі. Міцно притулився до неї, унеможливлюючи рухи. Затиснув. Знерухомив. Мовчав. Нарешті хижак спіймав свою здобич. Обпікаючи поглядом вивчав риси обличчя.
Аїшу кинуло в жар. Не хотілося, щоб він дивився на неї. Одразу пригадалися бородавки на шкірі, нерівні брови та маленькі вусики. Але Ноель дивився. У чорних очах сяяв вогник, а вуста розплилися у посмішці.
— Спіймалася. Чому ти втікаєш від мене?
— Я не хочу до в’язниці, не хочу до короля, — щоками дівчини потекли сльози. Ноель посерйознішав:
— Не думаю, що за вдавання з себе іншої людини тебе відправлять одразу до короля. Чи є ще щось?
Аїша прикусила губу й прикувала увагу чоловіка до своїх вуст. Він поводився так, наче не знає її справжнього імені. Дівчина похитала головою. Ноель видихнув та диханням залоскотав обличчя:
— Ось, що ми зробимо. Зараз ми повільно підведемося. Я тебе відпущу й ми підемо геть з цього підземелля. Якщо не помиляюся, ти й сама хотіла втекти звідси. Ти розкажеш мені правду і я постараюся тебе захистити. Важко захищати того, про кого нічого не знаєш.
— Навіщо тобі захищати мене?
Аїша дивилася у темні очі й намагалася не розчинитися у них. Вони заворожували, манили, притягували. Бажала почути, що він до неї щось відчуває. Нехай і не кохання, хоча б симпатію чи краплинку любові. Хоч і розуміла, перевертень ніколи не закохається у тролицю, але надія на диво горіла у серці. Вродливий. Який же він вродливий. Хотілося притиснутися до його вуст та цілувати беззупинну. Проте чоловік залишався беземоційним. Він байдуже стиснув плечима:
— Це моя робота. Карати злочинців та захищати невинних. Чомусь здається, що ти нічого поганого не зробила, а такі речі я відчуваю. Чи я помиляюся? — в очікуванні відповіді, Ноель насупив брови. Дівчина перелякано похитала головою:
— Не помиляєшся. Я не планувала вдавати з себе Уллу, так склалися обставини. Ромель припустив, що я і є відома художниця, а я не заперечила. Мені потрібно було сховатися на кілька днів. Коли я хотіла втекти, ти завжди мене знаходив і мої спроби закінчувалися провалом.
— І всі ці жертви тільки для того, щоб не виходити заміж? — Ноель підозріло зіщулився, — чому ж просто не відмовити нареченому?
— Я відмовляла, але моє бажання не враховувалося. Може відпустиш мене? Руки трохи затерпли.
Дівчина збрехала, проте близькість Ноеля дурманила розум. Здавалося ще трохи й вона викаже всі таємниці. Він спохватився та відпустив руки. Підвівшись, простягнув долоню Аїші. Вона вклала свої пальчики й стала на ноги. Ноель не поспішав відпускати її руку. Направився до виходу, змушуючи дівчину крокувати слідом:
— Потрібно забиратися звідси. Не бійся, я не видам тебе правосуддю. Я порушив домовленість, зайшовши у печеру. Краще б мене тут не бачили. Ми виберемося на поверхню і все спокійно обговоримо. Ти не тікатимеш та не брехатимеш. Згода? Пам’ятай, я знайду тебе скрізь.
Аїша йшла, наче покірна лялька. Ноель і справді її скрізь знаходив. Вона не збиралася тікати. Ноель — сильний, мужній, небезпечний, поруч з ним почувалася захищеною, але пам’ятала, що він становив найбільшу загрозу і йому не варто довіряти. Вони вийшли з грота та рухалися тунелем. Аїша йшла перша. Перевертень пересувався слідом, наче боявся, що вона втече. На виході з підземелля тролі перекрили шлях. Едмуль зробив крок вперед:
— Ви вирішили нас обманути? Це і є шляхетний перевертень, який викрадає тролиць?

Подарунок сьогодні, промокод на книгу талановитої Тані Толчин "Крижане серце Рейнвольда" HqTVMXio Хто першим активує, той і читатиме.