Глава 13

Дівчину відпустили й вона витерла обличчя рукавом. Чужі дотики здавалися липкими та огидними. У підземеллі спалахнуло світло. Троль тримав у руках лампу й Аїша впізнала Жуля. Він з острахом дивився на камінь, який закривав отвір на поверхню. З-під нього сипалася глина, дрібними грудочками падала на землю. Ноель не припиняв кликати дівчину. Здавалося він ось-ось проникне під землю. Жуль простягнув посірілу руку втікачці:
— Так і знав, що тебе потрібно рятувати. Ходімо.
Аїша несміливо стала на ноги, проте вкладати свої пальчики у його долоню не поспішала:
— А Ноель? Він зараз добереться до нас.
— Не добереться, — троль опустив руку та пішов вузьким проходом, освітлюючи шлях, — це магічний хід. Він не впустить перевертня.
Дівчина боялася залишитися одна, проте і троль не викликав у неї довіри. Зваживши всі варіанти, Аїша пішла слідом за Жулем. Зрештою, вона сама шукала зустрічі з ним. Троль рухався швидко, при цьому не замовкаючи:
— Я знав, що перевертень не може бути другом. Він, мабуть, тебе схопив. Бачив, як ти сьогодні тікала від нього.
— Бачив? Тобто ти стежив за мною?
— Не за тобою, а за тим, що відбувається у лісі. Перевертні вважають, що цей ліс — їхній. Ми з цим категорично не погоджуємося і виходимо полювати вночі. На жаль, перевертні теж виходять вночі й дуже часто у нас трапляються неприємні сутички. Одного разу, вони нам задимили все підземелля, ото смороду було. Відтоді ми магічно запаковуємо виходи, он як зараз. Перевертень крізь нього не добереться, тому не хвилюйся.
Аїша сама не знала чи хвилюватися з цього приводу, чи радіти. Троль не здавався небезпечним, проте дівчина не розуміла чого від нього очікувати. Сповільнившись, вона вдивлялася на стіни підземелля, яке вузькою змійкою спускалося донизу.
— Куди ми йдемо?
— До головного. Проситимемо у нього прихисток для тебе. До речі, ти звідки? Я тебе раніше тут не бачив, явно не місцева.
Дівчина знала, що зазвичай тролі живуть у горах, печерах або лісах, однак назвати якесь селище не могла. Вона спробувала уникнути відповіді.
— Так, я здалеку. Перевертень привіз мене сюди. Кілька днів я жила у його домі як домашня тваринка.
— Тваринка? — троль різко розвернувся і його очі спалахнули гнівом, — ці перевертні зовсім знахабніли.
Підземелля розширилося й вони опинилися у кругоподібному приміщенні. На стінах виблискували камінчики. Вони світилися кольоровим світлом та освітлювали все навколо. По центру горіло багаття, дим затягувало в отвір на стелі, а біля нього розташувалися тролі. Вони їли м’ясо, у казанку копошилися личинки та жуки. Один троль поклав до рота черв’яка й Аїша гидливо скривилася.
У кутку на шкурі тварин розлігся огрядний троль. Лисий, з гострим носом вкритим бородавками та довгою сивою бородою тримав підсмажену ніжку кроля. Оголений живіт виступав з-під жилетки, а на пошарпаних черевиках виднівся бруд. На голові у нього виблискувала золота корона. Вона трохи з’їхала на бік та додавала тролю недбалого вигляду.
Він ліниво розмахував хвостом і вперше Аїша звернула увагу на цю деталь. Усі тролі мали хвіст. Усі крім неї. Тонкий, з розкуйовдженою китицею на кінці, нагадували батіг. Дівчина стиснула руки в кулаки. Ебігейл забула начаклувати їй хвоста. Дивно, що це не зауважив Ноель. Мимоволі згадалися його дотики й тіло запалало невидимим вогнем. Або навпаки, помітив і саме тому провів своє розслідування. Троль з короною на голові, побачивши Аїшу, вмить пожвавішав. Він сів, спершись спиною об стіну:
— Кого ти нам привів, Жулю?

Жуль схопив Аїшу за руку та повів до троля. Зупинився за кілька кроків перед королем. Дівчина стала на кістку, яка валялася під ногами, і почувся хрускіт. Одразу спіймала на собі обурливий погляд троля. Жуль відпустив її долоню та низько поклонився:
— Це Улла. Вона втекла від перевертня, який утримував її як домашню тваринку. Я врятував її й прошу для неї прихистку.
Король тролів скривився та жбурнув кістку на підлогу.
— Як посміли? Перевертні взагалі вже знахабніли. Ти звідки?
Троль вчепився в Уллу масним поглядом. У грудях зашкребло і забракло повітря. Вона опустила голову:
— Здалеку.
— Сподіваюся не з Північного Нершира?
— Ні, — Аїша заперечно похитала головою. Вона навіть не уявляла де той Північний Нершир. Троль підвівся на ноги і його округлий живіт навис на ноги. Король повільно підійшов до дівчини:
— Ти вродлива, — він принюхався, — і гарно пахнеш. Що це?
— Мило, — Аїша скривилася. У підземеллі стало надто задушливо.
Несподівано троль поклав масну руку від жиру на її талію та притягнув до себе. Інша його рука нахабно хазяйнувала тілом, боляче стискала груди, облапувала живіт, спину та опустилася нижче. Аїша спробувала вирватися з липких лап:
— Відпустіть. Ви поводитеся неприйнятно.
Король розреготався і несвіже дихання вдарило в обличчя:
— А ти кумедна, — він зробив крок назад та позбавив своїх нестерпних дотиків, — просиш прихистку, але що я отримаю натомість? Навіщо мені ризикувати й ставати ворогом перевертня?
— Наскільки мені відомо, ви й так ворогуєте.
— Але не відкрито. Якщо хочеш, щоб я тобі допоміг, то маєш щось запропонувати натомість.
Тілом дівчини пробігся морозець. Вона заховала руки у порожні кишені й зрозуміла — їй нічого йому дати. Намагалася не показувати свого збентеження та підняла брови догори:
— Чого ви хочете?
— Станеш моєю двадцять сьомою дружиною.
Від такої новини тіло пронизало струмом. Пекучим. Болючими сиротами вчепився у шкіру та змусив тремтіти. Почувалася беззахисною та безпорадною. Вона похитала головою:
— Не стану. Я не можу вийти за вас заміж, бо…, — дівчина запнулася й намагалася вигадати дуже поважну причину. Щоб надати собі солідного вигляду, витягнула руки з кишень, — бо вже заміжня. От! У мене є чоловік.
Тролі розреготалися. Аїша кинула на них злий погляд. Вони сиділи й спостерігали за всім, наче за виставою. Навіть Жуль дозволив собі посміхнутися та похитав головою. Зрадник! Він міг би й захистити її від посягань. Король всівся на шкури:
— Це не причина. Владою наданою мені, я скасовую твій шлюб. Захистити свою дружину від перевертня легше, ніж безрідну тролицю. Готуйся до ритуалу. На світанку я прийду до тебе. Жулю, покажеш їй що і до чого.
Всередині Аїши все покрилося кригою. Не знала, що краще, опинитися під владою Сиріана, чи вийти заміж за огидного троля. І те, і інше здавалося неприпустимим. Вона спробувала заперечити, але її перебив Жуль:
— Звісно, в Улли шок. Вона не чекала такої удачі, — він схопив її за руку та потягнув у бічний прохід, — ваша наречена оговтається і чекатиме вас на світанку.
— Не оговтаюсь! І не чекатиму. Краще поверніть мене перевертню.
— Вона не тямить, що каже, — Жуль стиснув сильніше її руку, — я їй все поясню, не хвилюйтеся.
Жуль потягнув дівчину коридором й, сховавшись від поглядів тролів, притиснув її до стіни. Масивна долоня затулила рота й заважала говорити. Жуль насупив густі брови:
— Ти що робиш? Здуріла! Це ж сам король Едмуль. Ніхто не відмовляється від заміжжя з ним.
Аїша вкусила за палець й троль, зойкнувши, відпустив її. Дівчина загрозливо виставила палець вперед:
— Я відмовляюся. Негайно поверни мене на поверхню! Краще бути роздертою перевертнем.
Насправді вона не вірила, що Ноель її роздере. Він не вбивця. Аїша бачила це у його очах. Троль трусив рукою з вкушеним пальцем:
— Не панікуй. Я відведу тебе на поверхню, але не сьогодні. За давнім звичаєм ти маєш три дні перед весіллям. На світанку король прийде до тебе і принесе тобі здобич. Це буде свідчити, що він може прогодувати сім’ю. На другий світанок він теж прийде з дарами. А на третій ти втечеш. Зрозумій, якщо втечеш зараз, то всі підозри впадуть на мене. А так, можливо, ти освоїлася і сама знайшла шлях для втечі. Я ж тебе врятував, невже ти хочеш накликати на мене гнів короля?