Глава 25

Жінка змовницьки кліпнула й Аїша зрозуміла — мова про зілля для Ноеля. Граф вихопив листа з її рук та почав жадібно читати. Зрештою опустив руки й здавався розгубленим:
— Але я не розумію. Якщо ви Улла Бернгольм, то тоді хто ви? — Пароу вчепився поглядом в Аїшу. Дівчина втиснула голову у шию, сподіваючись, що так, вона буде менш помітна. Заховавшись за крислатим капелюхом, намагалася щось вигадати. Дівчина опинилася у такій ситуації, що жодна брехня її не врятує. Граф міцно стиснув її руку. Цей дотик пронизував болем і здавалося зараз чоловік розтрощить кістки. Пароу гнівно насупив брови:
— Йди зі мною, а ви, шановна Улла, розміщуйтеся у домі. Лакей вас проведе до гостьових покоїв. Відпочинете і ми обговоримо всі деталі.
Граф потягнув Аїшу до кабінету. Гучно зачинивши двері, штовхнув дівчину на підлогу. Вона встигла виставити долоні й впала. Почувалася мишею загнаною в пастку. Тепер ніхто не врятує її від гніву графа. Страх дихав у спину та змушував тремтіти. Аїша сіла на підлогу, ховаючи непристойно оголені литки від споглядань. Пароу загрозливо поклав руки в боки:
— Хто ти?
Погляд дівчини перелякано забігав кімнатою. Сказати правду не могла, адже тоді її пряма дорога до в’язниці. Хоча, її могли відправити туди й після цієї витівки. Вона важко ковтнула:
— Я Едвірга. Випадково опинилася у вашому домі. Я втікала від тролів, а коли мене випадково прийняли за Уллу, то не заперечила. Гадала, кілька днів побуду у вас, зачекаю поки тролі заспокояться і піду. Вибачте, але я була налякана і шукала прихистку.
— Й знайшла його у моєму домі, — граф зробив кілька кроків й навпроти Аїши опинилися масивні черевики з блискучою пряжкою, — а може ти шпигунка? — Пароу нахилився, схопив капелюшок з голови дівчини та жбурнув його на підлогу. П’ятірнею вчепився у її волосся, — зізнавайся, на кого працюєш?
— Ні на кого, я кажу правду, — обличчям Аїши потекли сльози. Здавалося, цей чоловік зараз її розтопче та зітре із землі. Вона шморгнула носом, — пробачте за обман. Я лише хотіла врятуватися.
Граф відпустив її та підійшов до столу. Зі скриньки дістав сигару, відрізав кінчик та підпалив. Кімнату одразу наповнив задушливий запах. Аїша мимоволі скривилася. Мовчання чоловіка насторожувало та підсилювало страх у серці. Він приклав сигару до рота й видихнув сіруватий дим:
— Яке зілля ти підготувала Ноелю?
— Жодного. То була звичайна вода з-під фарби, — помітивши як напружились вилиці на обличчі графа, Аїша запанікувала, — пробачте мені, я не вмію готувати зілля й намагалася лише вижити.
— Ноель знає про зілля?
— Ні, — дівчина гарячково помахала головою, — я йому не казала. Гадаю, це ваші справи у які мені не варто вмішуватися. З вашого дозволу я піду до міста. Сподіваюся там тролі мене не знайдуть.
Аїша підвелася й несміливо направився до дверей. Перевертень стрибнув, в одну мить опинився біля неї:
— Нікуди ти не підеш. Принаймні доти, поки я не з’ясую про тебе правду. Ти ж не думаєш, що я повірю тобі. Тим більше тобою зацікавився Ноель. Він розпитував мене. Зізнавайся, про що ви говорили під час прогулянки?
Справдилися найгірші страхи дівчини. Ноель щось запідозрив. Він може дізнатися правду про неї. Дівчина зробила крок назад:
— Нічого особливого. Переважно про пейзажі. Я сказала, що шукаю мальовниче місце для Велсі.
— Чомусь, я тобі не вірю, — вуста графа демонстрували звіриний вискал, — а може ти шпигуєш для нього?
— Ні, запевняю вас, вперше побачила його у вашому домі.
Граф затягнувся сигаретою й хитро зіщулив очі. Цей погляд погрожував, вимальовував найгірші тортури та підсилював страх. Дівчина сумнівалася, що її відпустять. Пароу видихнув клубчастий дим:
— А може ти хотіла мене обікрасти?
— І чому ж я досі нічого не вкрала? Була б це правда, то я б уже давно втекла з вашим багатством, — Аїша змовчала про свою невдалу спробу втечі. Куди б вона не пішла, Ноель її знайде, проте сподівалася у шукача не буде причин для переслідувань. Граф поклав руки в боки:
— Чому ти переховувалася від тролів?
Аїша завмерла непорушно. Вона не знала, що вигадати, щоб не погіршити своє становище. Дівчина опустила голову та заховала погляд у підлогу:
— Втекла від небажаного нареченого.
Насправді вона сумнівалася, що у тролів є шлюбні церемонії. Сподівалася на таку ж необізнаність графа. Він якось дивно покосився на неї й наче запідозрив брехню. У дверях гуркотом відбився стук. Пароу ніяк не відреагував. Виморожував кригою очей, не рухався і здавалася зовсім забув про сигару, яка тліла у руках. Почувся стурбований голос Ромеля:
— Вибачте, Ваша Світлосте, але леді Улла вимагає вашої присутності. Їй не сподобалися покої й вона погрожує поїхати геть.
Граф хмикнув. Відчинив двері та вклав у долоню управителя сигару:
— Тролицю зачинити у підвалі. Дивись, щоб не втекла. Пізніше закінчимо нашу розмову.

Подарунок для вас, промокод на безкоштовне читання книги талановитої Тані Толчин "Крижане серце Рейнвольда" Onzfpqoa Хто перший активує, той і читатиме.