Глава 24

Він підійшов до дівчини й опинився надто близько. Обійняв її за талію та притиснув до себе. З переляку, Аїша боялася поворухнутися. Ноель струсив з її плеча невидимі пилинки та повільно провів пальцями вздовж руки, породжуючи пекельну лаву у венах. Він ніжно взяв її долоню:
— Мені доведеться поїхати. Я пропоную вам відправитися зі мною. Житимете у моєму маєтку.
Аїша не чекала такої пропозиції. Вона не могла зрозуміти яку гру затіяв перевертень. Своїми дотиками розбурхував фантазію та породжував непотрібні мрії. Дівчина нагадувала собі, що зараз вона троль, а отже, ніякі стосунки між ними неможливі. Як тільки шукач дізнається правду, то неодмінно видасть її королю. Вона висмикнула руку з його долоні:
— Навіщо це вам?
— Щоб захистити. Як гадаєте, що зробить Пароу, якщо дізнається, що ви мене попередили?
Уява дівчини вимальовувала найгірші тортури. З пекельної спеки вона опинилася у морозній пустелі. Мимоволі згадалися тортури, які застосовувалися на ній й дівчина здригнулася.
— Він не дізнається, якщо ви не скажете. Крім того, мій від’їзд здаватиметься дивним.
— Це ваш вибір. Сподіваюся ви не пошкодуєте.
Його слова звучало холодно, з краплинками сталі, дещо ображено. Ноель відхилився та направився до дверей. Він пішов, проте дівчина сиділа непорушно. На собі й досі відчувала його дотик. Гарячий, бажаний, хвилюючий. Щокою покотилася сльоза. Їм ніколи не бути разом і це пригнічувало, засмучувало та розбивало недоречні мрії вщент.
Вранці, Ноель, як і обіцяв, поїхав. Аїша переконувала себе, що так краще. Сподівалася на відстані не згадувати чоловіка, який заволодів її серцем. Обідом вона сиділа на ґанку, у широкому капелюшку. Велсі малювала картину і була на диво мовчазною. Її щось мучило та не давало спокою. Аїша зробила ковток чаю та відсунула блюдце вбік:
— Велсі, щось сталося? Ви чимось засмучені?
Графиня стиснула губи. Різко провела пензлем донизу, й жбурнула його на стіл. Розвернувшись, з-під лоба глянула на Аїшу:
— Ви знали, що у Ноеля є істинна пара?
Ця новина, наче отруєна стріла, боляче проштрикнула серце. Хоч Аїша і не сподівалася на спільне майбутнє з ним, проте душа вила від болю. Дівчина похитала головою:
— Ні, я гадала він зацікавився вами.
— Я теж так гадала, а вчора він ошелешив мене новиною про істину пару. От звідки вона взялася? — Аїша розвела руками, і графиня схопила пензлик. Виплескуючи гнів, нещадно смикала за ворсинки, — я ж бачила його зацікавленість мною. Прогулянка під місяцем це підтверджує. Гадаю він бреше. Немає у нього ніякої пари.
Аїша згадала, що саме про пару, Ноель запитував і у неї.
— Навіщо йому обманювати?

До маєтку наближалася карета. Ще здалеку доносився цокіт кінських копит, сповіщаючи про наближення гостей. Карета зупинилася перед ґаноком. Кучер кивнув у знак вітання, мовчки спустився зі свого місця та відчинив двері карети. На подвір’я вийшла жінка невизначеного віку. Бліда шкіра здавалася натягнутою, червоні вуста надто яскравими, а капелюх з барвистим пір’ям приховував рожеве волосся і на фоні жовтої сукні додавав екстравагантності. Вона розправила білосніжне віяло з пухнастого пір’я та почала активно ним обмахуватися:
— Через цю спеку, я ледь не задихнулася. Жах! Сподіваюся у маєтку прохолодно, — жінка оминула Велсі та Аїшу, й застигла перед дверима. Кучер відчинив їх і під здивовані погляди жінка пройшла всередину. У холі й справді віяло прохолодою. Незнайомка склала віяло та скривилася, — цей килим варто забрати. Ненавиджу такі пилозбирачі й колір абсолютно не пасує до стін. Суцільний несмак.
— Вибачте, а ви хто? — почувся грізний голос Пароу.
Граф швидко спускався сходами. Жінка поклала руки в боки:
— Як це хто? Я найкраща художниця у королівстві, митець, творець прекрасного та автор досконалих картин Улла Бернгольм.
Душа Аїши втекла до п’ят. Дочекалася. Вона відчувала, що їй варто було тікати, поки справжня Улла не з’явилася. Єдина втеча закінчилася провалом, а тепер вже пізно. Її брехню викрито і дівчина не знала куди подітися. Пароу зупинився за кілька кроків перед нею та підозріло зіщулив очі:
— Це жарт?
— Ні, навіщо мені брехати? Покличте графа Пароу, він чекає на мій візит. Щоправда, я повинна була приїхати раніше, але змушено затрималася у Брахенделі.
— Я і є граф Пароу, – чоловік поправив піджак, ніби це додасть йому важливості. Улла дістала з кишені лист та простягнула графу:
— То це з вами я листувалася? Я приїхала всього на кілька днів, у мене щільний графік. Навчу вашу доньку малювати та зроблю іншу справу, яку ми обговорювали напередодні.

Для вас подарунок, промокод на безкоштовне читання книги "Бракований дракон, історію про старшу сестру Аїши - Меридіт DYoiAzSk. Дякую за зірочки та підписку на мою сторінку!