Глава 23

Його слова просякнуті кригою, викликали морозні сироти на тілі. Аїша притиснула ковдру до грудей, наче вона допоможе зігрітися.
— Яке послання?
Дівчина незчулася як Ноель схопив її за плечі та посадив на стіл. Від несподіванки вона випустила ковдру з рук і залишилася у нічній сорочці. Перевертень навис зверху, поклав руки по обидва боки від неї, унеможливлюючи втечу. Аїша почувалася мишею загнаною у пастку. Нахилившись, чоловік опинився надто близько. Його подих залоскотав обличчя:
— Не потрібно гратися зі мною, Улло. Я знаю, що цей лист написали ви. Магічний слід хоч і нечіткий, проте вказує на вас. Очевидно ви намагалися його приховати, але у вас це не вийшло. Чого ви боїтеся? Чому не розповісте мені все як є?
Чорні очі проймали пітьмою та вимагали відповіді. Його врода усипляла пильність, дурманила розум. Аїша зіщулилася й повторювала собі — він небезпечний. Вона дивилася в очі, намагаючись не відводити погляд.
— Я боюся, що ви мені не повірите. Слово тролиці проти слова поважного графа. Звісно мене звинуватять у брехні, а я тільки хотіла вас попередити.
Ноель поклав лист на стіл та насупив брови:
— Ви написали, що граф бажає приспати мою звірину суть, щоб я більше не перетворювався. Навіщо це йому?
— Він не сказав. Пароу вирішив, оскільки я троль, то вмію готувати таке зілля. Я дала йому воду, в якій Велсі змочила пензлі, й запевнила, що то і є дуже дієве зілля. Проте скоро граф дізнається про обман й шукатиме нові способи позбавити вас можливості перетворюватися.
Ноель відхилився та зарився пальцями у своє темне волосся. Провів ними донизу, спускаючись обличчям. Наче впоравшись із шоком, він знову зосередив погляд чорних очей на Аїші:
— Як давно граф використовує вас у своїх брудних інтригах?
— З часу моєї появи тут, — дівчина винувато опустила голову.
— І тільки тепер ви мені про це кажете? — Ноель підвищив тон розмови, — він міг не тільки позбавити мене звіриної сутності, але й вбити.
Від усвідомлення цього, тіло наповнилося розпеченим вугіллям. Найменше за все, їй хотілося, щоб Ноель постраждав. Молодий, вродливий, благородний. Він має жити. Аїша розвела руками:
— Я не знала, як вам про це повідомити. Ви реагуєте надто бурхливо.
— Ви не зовсім тролиця, правда? — слова перевертня облили Аїшу кип’ятком. Невже він здогадався і під личиною розгледів справжнє обличчя? Не хотілося вірити, що через свою необачність, її зараз заарештують. Ноель нахилився ближче і тепер кілька сантиметрів відділяло його від її вуст, — лист з’явився у моїх покоях магічно. Ви володієте магією?
— Так, — Аїша важко ковтнула. Заперечувати очевидне не було сенсу, хоч це і наближало її до викриття. Ноель ніжно схопив її руку:
— Дивно, я вважав, що тролі магічно необдаровані й крім нескладних заклять та простеньких зіль нічого не вміють.
— Зазвичай так, але у моїй родині були маги.
— А перевертні були?
Аїша гарячково згадувала свій родовід. Перевертні. Її прабабка закрутила роман з перевертнем, внаслідок якого завагітніла. Щоб приховати вагітність, її поспішно видали заміж за підстаркуватого графа. Так народилася її бабуся, проте, на щастя, у неї не було нічого від перевертня і ганебний інцидент прабабки вдалося приховати. Проте у родоводі тролів навряд чи з’явилися б перевертні. Аїша похитала головою:
— Ні, принаймні я про це не знаю.
Ноель відхилився, відпустив її руку та почав загинати пальці на руці:
— Ви не схожі на інших тролів. Їсте солодощі, користуєтеся столовими приборами, безпомилково обираєте потрібну виделку, дбаєте про власну гігієну й навіть використовуєте серветку. Якби не ваша зовнішність, то я б подумав, що ви людина.
— Я жила і навчалася серед людей. Звідси і мої звички та виховання, — Аїша намагалася говорити впевнено. Ноель відійшов від неї та став біля вікна. Його груди коливалися в такт важкому диханню. Чоловік здавався розлюченим і явно про щось роздумував. Різко розвернувся та склав руки на лікті:
— Ви чули про любовне зілля для перевертнів? Можливо існує таке, яке не залишає слідів і перевертень гадає, що зустрів свою пару?
— Я не надто обізнана у зіллях. Думаєте Велсі ваша пара? — чомусь від такого припущення, у серці Аїши боляче закололо. Звісно, вона розуміла, що їй ніколи не стати коханою Ноеля, але й бачити його з іншою дівчиною не могла.
— До чого тут Велсі? — Ноель роздратовано крикнув, — я говорю не про неї.