Глава 11

Серце дівчини забилося сильніше. Знає! Він знає, що листа відправила вона. Не уявляла як перевертень здогадався, вона ж заховала всі сліди. Уява вимальовувала найстрашніші жахіття, які зробить Ноель з нею. Боялася, що чоловік їй не повірить і все розповість герцогу.
— Я не одягнена, — Аїша бовкнула перше, що спало на думку та зашарілася. Знайшовши кресало, запалила свічку. Ноеля такий факт не відлякав:
— Я не дивитимуся. Відчиніть двері.
— Поговоримо вранці, — тримаючи ковдру у руках, Аїша сповзла з ліжка.
— Це не може чекати до ранку. Або ви відчините двері, або я їх виб’ю і про мій візит дізнаються усі.
Ситуація ще більше загострювалася. Подумавши, що все можна списати на невдалий жарт, Аїша заспокоїлася. Тремтячими ногами підійшла до дверей та відчинила засув. Чоловік зайшов до спальні, змушуючи Аїшу відступити. Він потряс листом перед її очима:
— Я отримав ваше послання. Хочу почути детально, що це все означає.

Його слова просякнуті кригою, викликали морозні сироти на тілі. Аїша притиснула ковдру до грудей, наче вона допоможе зігрітися.
— Яке послання?
Дівчина незчулася як Ноель схопив її за плечі та посадив на стіл. Від несподіванки вона випустила ковдру з рук і залишилася у нічній сорочці. Перевертень навис зверху, поклав руки по обидва боки від неї, унеможливлюючи втечу. Аїша почувалася мишею загнаною у пастку. Нахилившись, чоловік опинився надто близько. Його подих залоскотав обличчя:
— Не потрібно гратися зі мною, Улло. Я знаю, що цей лист написали ви. Магічний слід хоч і нечіткий, проте вказує на вас. Очевидно ви намагалися його приховати, але у вас це не вийшло. Чого ви боїтеся? Чому не розповісте мені все як є?
Чорні очі проймали пітьмою та вимагали відповіді. Його врода усипляла пильність, дурманила розум. Аїша зіщулилася й повторювала собі — він небезпечний. Вона дивилася в очі, намагаючись не відводити погляд.
— Я боюся, що ви мені не повірите. Слово тролиці проти слова поважного графа. Звісно мене звинуватять у брехні, а я тільки хотіла вас попередити.
Ноель поклав лист на стіл та насупив брови:
— Ви написали, що граф бажає приспати мою звірину суть, щоб я більше не перетворювався. Навіщо це йому?
— Він не сказав. Пароу вирішив, оскільки я троль, то вмію готувати таке зілля. Я дала йому воду, в якій Велсі змочила пензлі, й запевнила, що то і є дуже дієве зілля. Проте скоро граф дізнається про обман й шукатиме нові способи позбавити вас можливості перетворюватися.
Ноель відхилився та зарився пальцями у своє темне волосся. Провів ними донизу, спускаючись обличчям. Наче впоравшись із шоком, він знову зосередив погляд чорних очей на Аїші:
— Як давно граф використовує вас у своїх брудних інтригах?
— З часу моєї появи тут, — дівчина винувато опустила голову.
— І тільки тепер ви мені про це кажете? — Ноель підвищив тон розмови, — він міг не тільки позбавити мене звіриної сутності, але й вбити.
Від усвідомлення цього, тіло наповнилося розпеченим вугіллям. Найменше за все, їй хотілося, щоб Ноель постраждав. Молодий, вродливий, благородний. Він має жити. Аїша розвела руками:
— Я не знала, як вам про це повідомити. Ви реагуєте надто бурхливо.
— Ви не зовсім тролиця, правда? — слова перевертня облили Аїшу кип’ятком. Невже він здогадався і під личиною розгледів справжнє обличчя? Не хотілося вірити, що через свою необачність, її зараз заарештують. Ноель нахилився ближче і тепер кілька сантиметрів відділяло його від її вуст, — лист з’явився у моїх покоях магічно. Ви володієте магією?
— Так, — Аїша важко ковтнула. Заперечувати очевидне не було сенсу, хоч це і наближало її до викриття. Ноель ніжно схопив її руку:
— Дивно, я вважав, що тролі магічно необдаровані й крім нескладних заклять та простеньких зіль нічого не вміють.
— Зазвичай так, але у моїй родині були маги.
— А перевертні були?
Аїша гарячково згадувала свій родовід. Перевертні. Її прабабка закрутила роман з перевертнем, внаслідок якого завагітніла. Щоб приховати вагітність, її поспішно видали заміж за підстаркуватого графа. Так народилася її бабуся, проте, на щастя, у неї не було нічого від перевертня і ганебний інцидент прабабки вдалося приховати. Проте у родоводі тролів навряд чи з’явилися б перевертні. Аїша похитала головою:
— Ні, принаймні я про це не знаю.
Ноель відхилився, відпустив її руку та почав загинати пальці на руці:
— Ви не схожі на інших тролів. Їсте солодощі, користуєтеся столовими приборами, безпомилково обираєте потрібну виделку, дбаєте про власну гігієну й навіть використовуєте серветку. Якби не ваша зовнішність, то я б подумав, що ви людина.
— Я жила і навчалася серед людей. Звідси і мої звички та виховання, — Аїша намагалася говорити впевнено. Ноель відійшов від неї та став біля вікна. Його груди коливалися в такт важкому диханню. Чоловік здавався розлюченим і явно про щось роздумував. Різко розвернувся та склав руки на лікті:
— Ви чули про любовне зілля для перевертнів? Можливо існує таке, яке не залишає слідів і перевертень гадає, що зустрів свою пару?
— Я не надто обізнана у зіллях. Думаєте Велсі ваша пара? — чомусь від такого припущення, у серці Аїши боляче закололо. Звісно, вона розуміла, що їй ніколи не стати коханою Ноеля, але й бачити його з іншою дівчиною не могла.
— До чого тут Велсі? — Ноель роздратовано крикнув, — я говорю не про неї.

Він підійшов до дівчини й опинився надто близько. Обійняв її за талію та притиснув до себе. З переляку, Аїша боялася поворухнутися. Ноель струсив з її плеча невидимі пилинки та повільно провів пальцями вздовж руки, породжуючи пекельну лаву у венах. Він ніжно взяв її долоню:
— Мені доведеться поїхати. Я пропоную вам відправитися зі мною. Житимете у моєму маєтку.
Аїша не чекала такої пропозиції. Вона не могла зрозуміти яку гру затіяв перевертень. Своїми дотиками розбурхував фантазію та породжував непотрібні мрії. Дівчина нагадувала собі, що зараз вона троль, а отже, ніякі стосунки між ними неможливі. Як тільки шукач дізнається правду, то неодмінно видасть її королю. Вона висмикнула руку з його долоні:
— Навіщо це вам?
— Щоб захистити. Як гадаєте, що зробить Пароу, якщо дізнається, що ви мене попередили?
Уява дівчини вимальовувала найгірші тортури. З пекельної спеки вона опинилася у морозній пустелі. Мимоволі згадалися тортури, які застосовувалися на ній й дівчина здригнулася.
— Він не дізнається, якщо ви не скажете. Крім того, мій від’їзд здаватиметься дивним.
— Це ваш вибір. Сподіваюся ви не пошкодуєте.
Його слова звучало холодно, з краплинками сталі, дещо ображено. Ноель відхилився та направився до дверей. Він пішов, проте дівчина сиділа непорушно. На собі й досі відчувала його дотик. Гарячий, бажаний, хвилюючий. Щокою покотилася сльоза. Їм ніколи не бути разом і це пригнічувало, засмучувало та розбивало недоречні мрії вщент.
Вранці, Ноель, як і обіцяв, поїхав. Аїша переконувала себе, що так краще. Сподівалася на відстані не згадувати чоловіка, який заволодів її серцем. Обідом вона сиділа на ґанку, у широкому капелюшку. Велсі малювала картину і була на диво мовчазною. Її щось мучило та не давало спокою. Аїша зробила ковток чаю та відсунула блюдце вбік:
— Велсі, щось сталося? Ви чимось засмучені?
Графиня стиснула губи. Різко провела пензлем донизу, й жбурнула його на стіл. Розвернувшись, з-під лоба глянула на Аїшу:
— Ви знали, що у Ноеля є істинна пара?
Ця новина, наче отруєна стріла, боляче проштрикнула серце. Хоч Аїша і не сподівалася на спільне майбутнє з ним, проте душа вила від болю. Дівчина похитала головою:
— Ні, я гадала він зацікавився вами.
— Я теж так гадала, а вчора він ошелешив мене новиною про істину пару. От звідки вона взялася? — Аїша розвела руками, і графиня схопила пензлик. Виплескуючи гнів, нещадно смикала за ворсинки, — я ж бачила його зацікавленість мною. Прогулянка під місяцем це підтверджує. Гадаю він бреше. Немає у нього ніякої пари.
Аїша згадала, що саме про пару, Ноель запитував і у неї.
— Навіщо йому обманювати?

До маєтку наближалася карета. Ще здалеку доносився цокіт кінських копит, сповіщаючи про наближення гостей. Карета зупинилася перед ґаноком. Кучер кивнув у знак вітання, мовчки спустився зі свого місця та відчинив двері карети. На подвір’я вийшла жінка невизначеного віку. Бліда шкіра здавалася натягнутою, червоні вуста надто яскравими, а капелюх з барвистим пір’ям приховував рожеве волосся і на фоні жовтої сукні додавав екстравагантності. Вона розправила білосніжне віяло з пухнастого пір’я та почала активно ним обмахуватися:
— Через цю спеку, я ледь не задихнулася. Жах! Сподіваюся у маєтку прохолодно, — жінка оминула Велсі та Аїшу, й застигла перед дверима. Кучер відчинив їх і під здивовані погляди жінка пройшла всередину. У холі й справді віяло прохолодою. Незнайомка склала віяло та скривилася, — цей килим варто забрати. Ненавиджу такі пилозбирачі й колір абсолютно не пасує до стін. Суцільний несмак.
— Вибачте, а ви хто? — почувся грізний голос Пароу.
Граф швидко спускався сходами. Жінка поклала руки в боки:
— Як це хто? Я найкраща художниця у королівстві, митець, творець прекрасного та автор досконалих картин Улла Бернгольм.
Душа Аїши втекла до п’ят. Дочекалася. Вона відчувала, що їй варто було тікати, поки справжня Улла не з’явилася. Єдина втеча закінчилася провалом, а тепер вже пізно. Її брехню викрито і дівчина не знала куди подітися. Пароу зупинився за кілька кроків перед нею та підозріло зіщулив очі:
— Це жарт?
— Ні, навіщо мені брехати? Покличте графа Пароу, він чекає на мій візит. Щоправда, я повинна була приїхати раніше, але змушено затрималася у Брахенделі.
— Я і є граф Пароу, – чоловік поправив піджак, ніби це додасть йому важливості. Улла дістала з кишені лист та простягнула графу:
— То це з вами я листувалася? Я приїхала всього на кілька днів, у мене щільний графік. Навчу вашу доньку малювати та зроблю іншу справу, яку ми обговорювали напередодні.