Глава 20

Хтось потягнув Аїшу вглиб лісу. Вона опиралася й глянула на ворога. Ним виявився троль. Трохи вищий за неї, крупніший, з великим носом, який закривав ледь не пів обличчя, був зовсім неповоротким. Дівчина запротестувала:
— Я нікуди не піду, куди ви мене тягнете? Ноелю, рятуйте!
Перевертень заметушився ще більше та наполегливо гриз мотузку. Троль продовжував тягнути дівчину вбік й Аїша навіть змушено зробила кілька кроків. З грудей викрадача почувся хриплий голос:
— Це я рятую тебе від перевертня, дурненька. Поки він зв’язаний ми можемо втекти.
— Але мене не треба рятувати, це мій друг.
— Друг? — троль нарешті зупинився та здивовано підняв брови догори, — відколи це перевертні наші друзі?
Ноель звільнився від пут та опинився біля Аїши. Накинувшись на троля, повалив його на землю. Масивні лапи притиснули троля до землі, а гострі вискалені зуби погрожували розірвати викрадача на шматки. Дівчина не могла допустити криваву розправу та схопилася за лапу:
— Ноелю, прошу, не треба. Він хотів захистити мене, гадав, що ви бажаєте заподіяти мені шкоду.
Аїша смикала лапу та намагалася відтягти перевертня від троля. Нарешті, він здався. Грізно загарчав і відступив. Притиснув Аїшу до своїх грудей та виставив лапу вперед, захищаючи дівчину. Троль скочив на ноги:
— От і роби добро після цього. Я гадав, що він несе вас до свого лігва, щоб поласувати вами.
Шкірою Аїши пробіглися морозні сироти. Вона не знала, що перевертні харчуються тролями, принаймні ніколи раніше про це не чула. Хоча, судячи з поведінки Ноеля, то він хотів її не з’їсти, а збезчестити. Дівчина боязко виглянула з-під лапи перевертня:
— Ні, Ноель люб'язно погодився підвести мене до маєтку.
— Підвести? — троль здивовано підняв густі брови догори, — дуже дивно. Ніколи не бачив, щоб вони когось несли на собі.
— Я ж кажу, ми друзі.
— Подруга перевертня? Дивно, — щось явно бентежила троля, але свої перестороги він залишив при собі. Зробив крок вперед та простягнув руку, — я Жуль.
— Аї…, — дівчина ледь не обмовилась та прикусила губу, — Улла.
Аїша потягнулася долонею до троля. У цю мить Ноель загрозливо загарчав та клацнув зубами. Злякавшись, троль відступив.
— Якщо у вас все добре, то я піду. Своїх справ купа, і сонце пробивається крізь дерева. Ще обпалить ненароком і все, каміння у лісі побільшає.
Троль забрав мотузку та швидко зник з очей. Ноель підняв голову і схвильовано дивився на небо. Аїша байдуже змахнула рукою:
— Не хвилюйтеся, таке сонце мені не нашкодить. Я скажу, коли стане припікати.
Перевертень ліг та змахнув головою, показуючи на спину. Аїша залізла на нього і зарилася долонями у шерсть. Ноель вирушив вперед. Дівчина горнулася до нього, обняла за шию та притулилася. Незважаючи на пікантність ситуації, їй не хотілося, щоб ця поїздка закінчувалася. Аїша могла дурити Ноеля, проте неможливо змусити власне серце мовчати. Прикро усвідомлювати, але вона закохалася у шукача.
Почулися чужі кроки. Важкі, свідчили про наближення когось великого. Ноель насторожено зупинився, посилюючи страх у серці дівчини. Вона сильніше притиснулася до нього. З острахом вдивлялася між дерева. Перед ними постали два перевертні. Із сірою шерстю, масивними лапами та темними очима здавалися небезпечними. Вони зупинилися і дивилася на Ноеля. Тихе скавчання, надірване виття… Перевертні наче спілкувалися між собою. Зрештою, один з них різко розвернувся та побіг назад. Інший порівнявся з Ноелем та рухався поруч. Перевертень уникав сонячного проміння, намагався завжди залишатися у тіні дерев. Така турбота тішила Аїшу.
Ноель зупинився на узліссі. Він стояв, не наважуючись вийти з тіні. Дівчина зрозуміла, перевертень гадає, що вона перетвориться на камінь. Вона розмістилася зручніше. Очевидно вони чекатимуть тут заходу сонця. Вважала це не найгіршим варіантом. Не хотілося повертатися до маєтку, який виднівся на горизонті.
Всупереч очікуванням, до них наближався вершник. Придивившись, дівчина впізнала лакея. Він їхав на коні, а на його колінах розвівався плед. Наблизившись, він зупинився біля Ноеля та накинув плед на Аїшу:
— Граф Бервульф наказав заховати вас від сонця, щоб ви змогли опинитися в маєтку.
— Наказав? Але як? — Аїша не розуміла, коли Ноель встиг віддати наказ. Уважно глянула на лакея й схопилася долонею за рота, — той перевертень у лісі… то були ви?
— Так. Граф хотів, щоб ви повністю накрилися пледом. Він віднесе вас до маєтку.
Аїша сильніше стиснула тканину. Доведеться звикнути, що її оточують перевертні. Вона лягла на спину Ноелю та з головою накрилася пледом. Крізь вузьку щілину дивилася на дорогу. Досить швидко вони дісталися до маєтку. На ґаноку за круглим столом сиділа Велсі та граф Пароу. Вони пили чай та їли тістечка. Побачивши Ноеля, Велсі схопилася з місця.