Глава 18

Дівчина завмерла й не могла поворухнутися. Жар наповнив тіло, струм блукав венами, а поцілунок дурманив розум. Ноель насунувся на неї й змусив лягти на ліжко. Нависаючи зверху, продовжував цілувати. Його руки бродили тілом, окреслювали груди, живіт, ноги. Вправно проникли під сорочку та впевнено рухалися доверху.
Аїші подобалися ці дотики. Піддавшись пориву, обійняла чоловіка за оголену спину й Ноель почав цілувати напористіше. Тільки тепер усвідомила всю пікантність ситуації. Вона цілувала повністю оголеного чоловіка, який непристойно облапував тіло тролиці. Тролиці! Дівчина поклала руки на мускулисті груди й спробувала відштовхнути Ноеля. Помахала головою, щоб звільнитися від його п’янких поцілунків. Проте у неї нічого не вийшло. Така поведінка, наче ще більше заохотила чоловіка. Він посилив натиск, а його руки дісталися білизни. Аїша змогла вирвати вуста з хмільного полону:
— Не треба. Ноелю, зупиніться.
Вона спіймала на собі задурманений погляд. Здавалося його очі наповнені хіттю. У них не було нічого людського, тільки тваринні інстинкти. Її опір лише розпалив його. Один різкий рух і сорочка затріщала по швах. Чоловік вп’явся губами в її шию, засмоктував шкіру, залишаючи після себе вологі сліди. Аїша зрозуміла, зараз Ноель неадекватний і жодні слова їй не допоможуть. Не хотілося прощатися з невинністю так. Нехай і з коханим чоловіком, але не у тілі тролиці й не під час повні, коли його свідомість задурманена.
У паніці дівчина закричала. Її крик одразу був перехоплений поцілунком. Сильним, напористим, болючим. Аїша не знала, як врятуватися. Потягнулася до свічника. Ніяк не могла дотягнутися до нього та подолати крихітні сантиметри. Їй вдалося підсунутися й схопити канделябр. Важкий, золотистий, з трьома розгалуженнями здавався єдиним порятунком. З усієї сили замахнулася та вдарила чоловіка по голові. Він обм'як та важкою гирею опустився на Аїшу.
Дівчина розімкнула пальці й свічник впав на підлогу. Сподівалася, Ноель не помер. Доклала зусилля та відсунула його руку. Підповзла, вилізла з-під чоловіка. Стала на ноги, схопилася долонею за рота. У її ліжку на животі лежав оголений чоловік, а вона розтріпана, у порваній сорочці, дивилася на нього. Вбила. Невже вона його вбила? Тремтячими пальцями знайшла пульс і полегшено видихнула. Хотілося кликати когось на допомогу, проте зробивши кілька кроків, зупинилася.
Їй не повірять. Вона й сама не розуміла чого це перевертень чіплявся до тролиці. А Ноель? Коли отямиться, то нізащо не пробачить їй цього удару. Дівчина запанікувала. Її груди скувало невидимими путами, які заважали дихати. Тікати. Їй потрібно тікати й сподіватися, що до світанку вона прибуде до міста, а звідти відправиться кудись якомога далі від шукача.
Наче в гарячці, витягнула з шафи сукню на похапцем одягнулася. Кинулася до вікна й зупинилася. Вона не могла вистрибнути з висоти другого поверху. Побігла до дверей та відчинила їх. Квапливими кроками спустилася на низ та вибігла з маєтку. Помчала до конюшні й зайшла всередину. Темно. Надто темно, щоб розгледіти хоч щось. Зосередилася й телепортувала до себе зловісний канделябр, яким вдарила Ноеля. Мить і свічник з’явився у руках. Згадала де бачила кресало й доставила його до себе. Запаливши свічку, побачила коней. Взяла сідло й користуючись старою табуреткою, прикріпила його до коня.
Власна карликовість дратувала. Вкотре згадавши Ебігейл злим словом, відв’язала коня та забралася на нього. Кінь вибіг з конюшні, помчав дорогою до міста. Аїша тремтіла й не могла заспокоїтися. Почуття душили, заважаючи дихати. Ноель. Серце оповила туга. Він цілував її, робив таке, про що вона навіть не мріяла. Почуття до нього тільки посилилися й заважали думати. Перевертень і тролиця. Хіба таке можливо? Припускала, він щось дізнався й своєю поведінкою тільки випробовував її. Вона не пройшла тест. Не змогла опиратися й дозволила себе цілувати. Дивом отямилася та врятувалася.
Світанок розігнав пітьму, проте до міста Аїша ще не доїхала. Дівчина не розуміла у чому справа, адже за її підрахунками, вона вже мала б бути на місці. Роздоріжжя. Згадала роздоріжжя в лісі й припустила, що звернула не туди. Захотілося повернутися, проте так вона втратить багато часу. Розгублена, налякана, не знала, що робити. Кінь дещо сповільнився та рухався вперед. Хоч і добре розвиднілося, настав ранок, проте дорога здавалася нескінченною.