Глава 15

Аїша вклала пухкі пальчики у його долоню. Він підхопив її на руки та поставив на землю. Тіло дівчини обпекло невидимим вогнем й вона ще дужче заховалася під парасольку. Велсі майже одразу потягнула Ноеля до водоспадів. Вона трималася за його лікоть та щось мило щебетала. Від споглядання такої картини ревнощі у грудях Аїши розгорілися з новою силою. Припускала, що ще трохи й Ноелю не потрібно буде любовне зілля, він і сам закохається у Велсі.
Занурена у свої думки, Аїша повільно прогулювалася берегом. Побачивши плескатий камінь, вирішила стати на нього та сісти на сусідній валун. Дівчина стрибнула на камінь. Не врахувавши своїх теперішніх розмірів, вона ледь ступила на брилу й захиталася. Не втримавшись на ногах, впала у річку. Вода повністю огорнула тіло, проникла під одяг та заважала дихати. Страх підкрався до серця, змусивши його калатати з шаленою швидкістю. Дівчина намагалася підвестися й, підтягнувшись на ліктях, спіймала ковток повітря.
Несподівано відчула на собі чужі долоні. Ноель витягнув її з річки та опустив на землю. Капелюх спав з голови й він поплив за течією. Парасолька валялася десь на камінні, а її обличчя нічого не захищало від сонця. Чоловік одразу затулив лице Аїши своїми долонями. Він навис над нею зверху, ховаючи від нешкідливих сонячних променів.
— Велсі, подайте парасольку, — Ноель намагався перекричати водоспад.
Аїша лежала непорушно. Боялася зробити зайвий рух й тихо принишкла, наче миша. Мокрий одяг неприємно огорнув тіло. Дівчина тремтіла, проте не розуміла від чого: від холоду, чи від присутності Ноеля. Їй приємно відчувати його турботу, а гаряче дихання лоскотало шию. Здавалося він закрив її від усіх небезпек і поруч з ним у серці поселилось відчуття затишку.
Над головою нависла тінь від парасольки й чоловік забрав долоні. В його очах застиг страх. Він з тривогою вдивлявся в її обличчя:
— Не закам’яніла?
Аїша не одразу зрозуміла про що мова. Знадобилося кілька секунд, щоб вона згадала про вплив сонця на тролів. Вона гарячково похитала головою. Чоловік допоміг їй підвестися, Велсі тицьнула до рук парасольку. Холод пронизував тіло, а з мокрої сукні стікала вода. Тканина щільно облягла тіло й не приховувала округлий живіт. Від уважного погляду Ноеля, Аїші хотілося сховатися. Чоловік насупив брови:
— Чим ви думали, коли стрибали на брилу? Невже хотіли перетворитися на такий же камінь? Один дотик сонця до шкіри й все, ви закам’янієте назавжди. Навіщо так ризикувати?
— Я просто хотіла сісти.
— Сісти? — Ноель розвів руками, — а іншого місця для сидіння ви не знайшли?
— Я не хотіла падати, то вийшло випадково.
— Звісно випадково. І так само випадково ви могли перетворитися на камінь, — чоловік зняв з себе камзол та простягнув Аїші, — переодягніться у сухе. Ще застудитися. Я не дивитимуся.
Ноель розвернувся та попрямував у бік лісу. Дівчина не розуміла з якої причини такий вияв турботи. Велсі тримала парасольку й Аїша зняла сукню. Сподівалася чоловік і справді не дивиться. Слідом за сукнею вона позбулася нижньої сорочки та швидко закуталася у камзол. Він досягав п’ят, і надійно ховав її від сонця. Довгі рукави довелося підкотити, а комір закривав підборіддя. Дівчина зарилася носом і відчула запах Ноеля. Чоловічий, терпкий, з домішками хвої, здавався їй приємним. Велсі накинула мокрий одяг на сідло:
— Дуже необачно з вашого боку, я сподівалася ще погуляти з Ноелем. Хоча…, — дівчина хижо зіщулила очі, — якщо ви нас покинете й залишите наодинці буде просто чудово. Ви ж це зробите? Заради мене.
Велсі вхопила руку тролиці та, притиснувши до грудей, заховала її у долоні. Перевертень наче відчув, що мова про нього та підійшов до них. Велсі одразу відпустила руку:
— На жаль, Улла повертається додому. А ми ще можемо погуляти.
— Ні, ми повернемося разом, — Ноель говорив впевнено, не відводячи погляду від тролиці. Маленька, крихітна, злякана, здавалася йому сполоханим пташеням. Він ледь її не втратив. Спочатку боявся, що вона потоне у річці, а потім, що перетвориться на камінь. Сам не розумів чому, але серце розривало від страху втратити цю майже незнайомку. З кожною хвилиною він впевнювався — Улла його істинна пара й від цього ніде не подітися. Погляд тролиці перелякано забігав:
— Не хочу псувати вам прогулянку. До маєтку я можу дістатися одна. Не варто хвилюватися і дякую за камзол.

Як гадаєте, Ноель її відпустить? Подарунок сьогодні, промокод на книгу про сестру Аїши - Ебігейл "Пограбований маг" AyaZq4W4. Хто перший активує, той і читатиме.