Глава 11

До кімнати зайшла кравчиня з готовим одягом. Велсі відірвалася від Ноеля та стала вбік. Кравчиня простягнула одяг:
— Гадаю вам підійде ідеально. Все пошито згідно мірки. Щоб не бентежити панянок, можете одягнутися у комірчині.
— Звісно, дякую, — Ноель схопив речі й попрямував до комірчини. Дівчата зміряли його спину тужливим поглядом. Велсі замріяно зітхнула. Кравчиня повернулася з іншим комплектом одягом й простягнула його Аїші:
— А це для вас. Якщо бажаєте, то можете одразу одягнути. Нехай цей красунчик побачить вас вродливою.
— Уллі не потрібно переодягатися зараз, — Велсі нервово смикнулася, — до того ж Ноель мій майбутній наречений, хоча він про це ще не знає.
— Не знає? — кравчиня здивовано вигнула брови, — аякже істинність?
— Не у всіх перевертнів вона є. А Ноель — альфа, та ще й такий вродливий. Не віддам його якійсь шавці. Я теж породиста вовчиця. Разом нам буде добре.
Аїша взяла речі та одягнула капелюха. Сподівалася він хоч трохи заховає потворність та прикриє від сонця, яке начебто перетворить її на камінь. Звісно Велсі вродлива, заможна, з аристократичної сім’ї й до того ж вовчиця. Граф твердо вирішив видати її заміж за Ноеля і схоже, за будь-яку ціну досягне цілі. Ноель вийшов до зали у зеленому камзолі та бордових штанах. Одягнений згідно з останньою тенденцією моди здавався дуже вродливим. Впевнено підійшов до Аїши та нахилився:
— Дозвольте вам допомогти, — він забрав одяг з її рук. Велсі одразу скрикнула, перейшовши на писк:
— У нас є лакей для цього. Я його покличу.
— Мені не важко, — Ноель не відводив задурманеного погляду від Аїши.
Дівчина не розуміла причину його уваги. Боялася, що він розгледів її справжню зовнішність. Вона поправила капелюх на очі, максимально ховаючи обличчя від споглядань і направилася до карети. Ноель відніс її речі й Велсі опинилася поруч:
— Ноелю, може повернетеся з нами до маєтку? Я так і не показала вам водоспади.
— Іншим разом. На жаль, зараз мені потрібно поїхати додому.
Ноель поцілував руку Велсі на прощання. Несподівано нахилився і схопив розпухлі пальці Аїши. Підніс до вуст і навіть без гидливості поцілував їх:
— Бережіть себе, Улло, і не дозволяйте нікому ображати вас.
Аїша зашарілася та сором'язливо опустила погляд. Цей поцілунок збентежив її. М’які теплі губи торкалися шкіри й викликали у серці млість. Ноель. Здається вона остаточно закохалася у цього чоловіка. Аїша висмикнула руку з його долоні й переконувала себе у тимчасовому помутнінні розуму. Яке ще кохання з першого погляду? Їй не хотілося кохати без взаємності, а Ноеля точно не приваблюватиме гидка тролиця. Вона залізла у карету й намагалася не дивитися на кокетство Велсі. Дівчина сіла навпроти й мрійливо зітхнула.
— Щасливої дороги, леді! — Ноель помахав рукою на прощання та зачинив двері. Сам. А перед тим не відводив погляду з Аїши. Дівчина знітилася. Перевертень точно підозрює її у чомусь.
Карета вирушила вперед й Аїша дихала вільніше. Сподівалася більше ніколи не бачитиме Ноеля і ці почуття безслідно зникнуть. За вікном вечоріло й плани про втечу доведеться відкласти. Не хотілося опинитися вночі наодинці з перевертнем. Вона вирішила спробувати втекти завтра.
Ноель з усіх сил гнав коня до Заренхілу. Він і досі відчував запах тролиці, який манив до себе. Сподівався, що помилився й Улла йому не істинна пара. Подумати тільки, тролиця! Чоловік гидливо скривився. Мимоволі згадалися сльози у шоколадних очах та дотики, від яких тіло проймало струмом. Маленька, з невинним поглядом, її хотілося захищати. Саме тому не стримувався та побився з тим нахабою. Нехай вона і не красуня, проте в ній було більше людяності, ніж у більшості його знайомих. Вона не схожа на тролів. Якось йому доводилося з ними зустрічатися й у нього залишилося неприємне враження від тої зустрічі.
Улла здавалася іншою. Не розумів чому у ній звір впізнав істинну пару. Сподівався, це якісь чари й ці почуття зникнуть. Не уявляв як приведе у свій дім тролицю й оголосить її своєю парою. Його ж засміють. Одразу при прибутті додому він пішов до місцевого шамана та надіявся позбутися цієї мани. Адам сидів серед лісу біля розпаленого багаття. Ніч вкрила землю темною пеленою. Вислухавши Ноеля, шаман гучно розсміявся:
— Тролиця? Ти впевнений?
— Ні, тому й звернувся до тебе. Може на мене накладено чари?