Глава 9

Велсі зраділа такому рішенню Ноеля, а от Аїшу роздирали внутрішні протиріччя. Їй хотілося бути поруч з цим чоловіком, але він у будь-яку мить міг її викрити. Перевертень виставив лікоть і Велсі з радістю схопилася за нього. Аїша сумнівалася у його незацікавленості дівчиною, про яке він твердив ще вранці. Інакше, чого б це йому залишатися? Хіба що… Аїша запанікувала. Він знає або підозрює, хто вона насправді.
Вони зайшли у крамницю мистецтв. Фарби, мольберти, пензлі… Від широкого вибору Аїша розгубилася. Вона не знала, що слід обрати для малювання. Велсі чекала на її вказівки й дівчина вирішила схитрити:
— Ви придбайте ті фарби, якими звикли малювати. Не хочу щось змінювати. Ми удосконалюватимо вашу методику написання картин.
Ноель підозріло зіщулився й здавалося запідозрив її у брехні. На щастя він змовчав. Велсі придбала фарби, пензлі та мольберти. Лакей відніс все до карети й вони зайшли у крамницю з одягом. На щастя, кравчиня володіла відповідною магією і за кілька хвилин створила одяг для Аїши. Сукні ідеально лягли по фігурі, приховували округлий живіт та підкреслювали переваги. Дівчина не могла дивитися у дзеркало. Жодна сукня не замаскує її потворства. Найгірше те, що Ноель спостерігав за її примірками. Хоч Аїша і не роздягалася, одяг сам з’являвся на ній, але все одно відчувала сором. Чомусь хотілося, щоб він вважав її вродливою. Коли всі примірки були взяті, а фасон визначений, кравчиня попросила зачекати годину, щоб вона пошила одяг, адже той що з’являвся виявився лише магічною міркою.
Вони продовжували гуляти крамницями. Аїші хотілося швидше спекатися Ноеля і тоді вона б спробувала втекти, адже в присутності шукача це зробити неможливо. Не встигне вона дійти до рогу, як він її знайде. Велсі зайшла у крамницю з косметикою. Аїша вважала, що тут їй точно нічого не потрібно. Поки графиня щебетала з Ноелем та підбирала пудру, Аїша побачила гребінець. Сріблястий, з густими зубчиками якраз розчеше пташине гніздо, яким здавалося її волосся. Продавець одразу помітив її зацікавленість:
— Чудовий вибір! Цей гребінець швидко розчісує волосся. У ньому є краплі магії й при розчісуванні волосся не випадає, стає рівним та шовковистим.
— Добре, я куплю. Скільки він коштує? — Аїша уявляла, як позбудеться цього кубла на голові. Продавець схвально кивнув:
— Шість монет.
— Дайте мені такий самий, — незрозуміло звідки вигулькнув кремезний незнайомець зі світлим волоссям, що сягало пояса. Одягнений лише у чорні штани та жилетку, яка не приховувала мускулястих рук. Високий здоровань одразу навіяв страх на дівчину. Продавець похитав головою.
— На жаль, таких більше немає, це останній.
— Тоді його візьму я. Цій потворі він все одно не допоможе, — нахаба вхопився за гребінець, намагаючись вирвати його з рук Аїши. Проковтнувши образу, дівчина вп’ялася у гребінець пальцями:
— Перепрошую, але я побачила його першою і хочу придбати.
— Гидкій тролиці він не потрібний. Розчесане волосся не зробить тебе вродливою. Поглянь на себе: сіра шкіра, обличчя вкрите бородавками, товста ліліпутиха, вусата, а з того волосся, що у тебе на ногах росте, можна плед сплести.
Аїша відпустила гребінець й ледь стримувала сльози. Кожне слово, наче отруйний кіл, пронизувало серце. Проте найгіршим виявилося те, що їй навіть й не було що заперечувати. Ебігейл наче навмисно зробила її потворою. Опустила голову й хотіла вийти з крамниці, заховатися у кареті від сторонніх очей й розридатися. Найстрашнішим було те, що вона не знала, як без допомоги Ебігейл знову стати людиною. До неї підійшов Ноель та гнівно подивився на незнайомця:
— Щойно ви образили мою подругу. Вона чекає на вибачення. Мені дуже шкода, що ви не розумієте расових особливостей. Улла доволі вродлива тролиця і цей гребінець належатиме їй.
Ноель схопив гребінець і явно мав намір забрати його. Незнайомець скривився та з викликом дивився в очі Ноелю. Він принюхався та скривився:
— Може й у себе ти поважна персона, але тут — звичайний покупець і ти не змусиш мене віддати гребінець. Я не з твоєї зграї. А тролиця справді потворна і я не вибачатимуся, — незнайомець жбурнув монети на стіл й криво всміхнувся, — ти жалюгідний, якщо водишся з нею. Нормальні дівчата нехтують твоєю увагою? Тому ти перейшов на тролиць? Я забираю гребінець, а ти своїй потворі можеш і граблі придбати, різниці не буде.
Серце Аїши скрутилося від образи. Сльози покотилися обличчям. Вона навіть не уявляла як важко живеться тролям. Не дивно, що вони рідко покидають свою місцевість й ведуть закритий спосіб життя. Вилиці на обличчі Ноеля напружилися, губи стиснулися у тоненьку смужечку, а руки склалися в кулаки. Він зробив різкий рух та вдарив незнайомця по обличчю. Велсі скрикнула від несподіванки, Аїша заховала обличчя в долоні, а чоловік похитнувся. Його щока миттю почервоніла, а очі налилися злістю. Незнайомець виплюнув кров на підлогу та поклав гребінець на стіл:
— Ну, все. Ти догрався.