Глава 4

— Я не знаю, — голос Улли тремтів, — я сиділа за столом, як і усі, до вас навіть не торкалася, як я могла вкрасти?
— Ноелю, ви погарячкували, — граф поклав руку на плече чоловіку, — ми всі бачили, Улла нічого не робила. Ваші звинувачення безпідставні. Може артефакт впав?
— Я дивився під столом, його там немає, — Ноель опустив голову. Його обікрали, а у нього жодної зачіпки. Навіть магічний слід від кулона зник. Що ж він за шукач такий? Злість засіла у грудях та заважала раціонально думати. Чоловік гнівно зиркнув на слугу:
— Може це ти? Непросто ходив вино розливати.
— Графе, ні, — хлопець перелякано помахав головою й шукав захисту у свого господаря, — я клянуся, це не я. Ви ж мене знаєте, я вже кілька років вам служу. Жодного разу нічого не зникало.
— Звідси не вийде ніхто, поки я не знайду артефакт, — слова Ноеля прозвучали холодно, впевнено, й не припускали заперечень. Він обшукав всіх слуг, заглядав під стіл, досліджував кожний куток, проте кулону не було. Зрештою, Пароу набридло і він підвівся зі стільця, де до цього сидів і непорушно стежив за обшуком:
— Артефакту у цій кімнаті немає і ніхто його не крав. Можливо, ви забули його одягнути або загубили деінде.
— Не міг я його забути. Сидячи за столом я дістав кулон з-під сорочки.
— Впевнений, він скоро з’явиться. Інколи таке трапляється. Ходімо на вулицю. Вам потрібне свіже повітря. Ви заспокоїтеся та можливо щось згадаєте.
Ноель глянув на тролицю. Налякана, сором’язливо ховала погляд та поправляла сукню, яку встиг пом'яти перевертень. Мимоволі згадалися її спокусливі вигини й Ноелю захотілося більш детально дослідити тіло тролиці. Чоловік розізлився на себе. Геть здурів. Йому не має подобатися тролиця, це ж суперечить здоровому глузду. Улла не може бути спокусливою. Хай там як, а він приборкає у собі цю ману та втихомирить внутрішнього звіра. Зі злості, Ноель стиснув руки в кулаки:
— Ми не закінчили. Сподіваюся, леді Улло, що за обідом ви згадаєте нові факти.
Скрипнувши зубами, Ноель вийшов зі столової. Почувався дурнем, якого ошукали. Зникнення артефакту та поява істинної пари здавалися дуже дивними. Тим більше коли істинна пара тролиця. Чоловік відчував підступ і вирішив за будь-яку ціну з’ясувати правду.
Коли кроки стихли, Аїша вийшла із задушливої їдальні й полегшено видихнула. Весь час відчувала на собі погляд чорних очей Ноеля. Її шкіра горіла невидимим вогнем, нутрощі скрутилися у вузлик, а серце нестримно калатало. Чоловік явно щось запідозрив, інакше, чого б це така увага до неї? При світлі сонця вона мала нагоду роздивитися його. Вродливий настільки, що у її животі пурхали метелики. Раніше, вона ніколи не втрачала голову через хлопців, а тут здається, закохалася.
Все було саме як пишуть у любовних романах. Одразу, з першого погляду, цей чоловік проник у серце. Їй хотілося пригорнутися у його обіймах, вкрити поцілунками вуста та вічно залишатися поруч. От тільки реальність була іншою. Вона у личині тролиці, а він — шукач. Якщо дізнається про неї правду, то неодмінно видасть у руки правосуддю.
Намагалася заспокоїтися й опанувати себе. Не думати про вродливого шукача, що затуманив розум. Добре пам’ятала як зі сталлю у голосі він її допитував. Не звинувачував прямо, але поводився так, ніби вона вчинила злочин. Одразу, як помітила на його шиї артефакт, що виявляв сторонню магію й з його допомогою можна було розгледіти її сутність, то викрала кулон. Круглий, прозорий, схожий на скло з блакитним відтінком. Якщо поглянути крізь нього, то перед очима постане справжня її зовнішність. Втікачки, яку шукає король.
На щастя, Аїша володіла магією. Могла переміщувати предмети, створюючи невеликі портали. Їй вдалося непомітно перемістити артефакт до своєї кишені. Проте, коли Ноель виявив пропажу й обшукував її, то дівчина повторно відкрила портал й перемістила артефакт до серванта. Досі здригалася від його дотиків. Гарячих, трохи грубих, різких. Думки відвідували гріховні бажання і тіло линуло до Ноеля.
Їй потрібно тікати. Боялася, що з’явиться справжня Улла і тоді доведеться сказати правду, а це пряма дорога до в’язниці. Шукач явно щось запідозрив. Здавалося обідом він влаштує над нею криваву розправу. Його слова звучали холодно, різко, з крижаними нотками. Боялася, що обідом Ноель знайде інший артефакт та побачить її справжню зовнішність. Наче в гарячці, дівчина прискорила ходу та вийшла на вулицю.