Пролог

Пролог

 Історія починається з мене: я жила нудним , безкорисливим, поганим та нещасним життям.

Батькам  просто  було не до мене…Мама п’є, тато ходить до інших жінок. Я не мала жодної підтримки від рідних, лише від мого дядька, який став для мене близькою людиною , він знає мене з самого дитинства. Ми завжди говорили в спокійній обстановці та нізащо не переживати, веселились, готували разом їжу, могла завжди на нього розраховувати.  Він мені помагав у навчані , поступленні, здачі екзаменів тощо.

Тільки з ним, я почала відчувати себе потрібною та цілеспрямованою. Але сталось те, чого я найбільше боялась... мій дядько досягнув кінця свого життя!  Як я йому вдячна, за все, що він зробив для мене. Я важко пережила його смерть, і досі відчуваю цю біль у серці. Перед смертю він сказав мені такі слова, тримаючи мене за руку:

 « Доню,  ти мені як рідна , я любив тебе всім серцем і хочу, щоб ти не падала  духом, а тільки піднімалась і добивалась всього у своєму житті. Запам’ятай, не дивись ніколи на зовнішню сторону людини, тільки на внутрішню, тому що  там, ти знайдеш справжню душу. Я мав багато знайомих, також був молодим, як ти, і зробив  багато дурниць . А коли на світ з’явилась ти, я пообіцяв собі ,що я зроблю все, щоб ти ці помилки обходила стороною…»

Ці слова, я запам’ятала назавжди , бо я знала , що рано чи пізно , я згадаю цей момент...

Мені вже двадцять років і час від часу мені сниться сон , де дядько, сидівши коло мене, нагадує мені ці слова і гладить по голові. Таке відчуття ,що це був якийсь знак. Але згодом це припинилось...

Я вчилась в університеті, життя налагодилось, батьки не п’ють ,не гуляють. Наша сім’я стала більш достатньою. В мене був круг спілкування , а до того всього, в мене його не було .

Та одного разу,  мене запросили на вечірку де були найкрутіші компанії та люди з університету. Я сильно зраділа , у мене переповнювались емоції. Не думала , що мене запросять коли небудь на таку круту вечірку. Я страшно розгубилась , бо не знала ,що одягунути на неї. Та все-таки, я зібралась з думками та пішла шукати  образ на вечір. Поспішаючи, я вдягнулась ,

накрасилась і вибігла на вулицю, зловивши найблище таксі і з радістю поїхала туди. Там було дуже багато людей, яких я знала, також були особи не з нашого університету , но я не звертала на це уваги, тому що я хотіла просто відірватись на повну, забути про всі проблеми  і танцювати .Бокали стукались, крики радості, сміх, музику було чути на сусідні райони…

Це було просто щось неймовірне в моєму житті! Пройшов невеликий проміжок часу, як я побачила коло басейну велику групу людей. Я зацікавилась і пішла дивитись ,що там. Підійшовши блище , побачила ,що люди оточують одну дуже дивну особу, яка була повністю в чорному одязі, але обличчя не розглянула. Я була блище до нього, ще на пару кроків .Та побачила ,що він продавав наркотики. Я була здивована від побаченого,  відішла на пару кроків  від того місця, з думками: « дзвонити в поліцію чи ні?» .

Дійшло до того ,що я вирішила набрати поліцію… Раптом мене різко стиснула сильна рука за плече, кинувши мене на землю, почав мені погрожувати, розказувати ,що буде зі мною, якщо про це дізнається хтось зайвий…

Недоговорюючи , з неймовірною швидкістю, прилетів удар по напарнику продавця наркотиків. Напарник лежав непритомний ,а продавця як не було. Після шоку, я не зрозуміла, що сталось. Мені допоміг стати хлопець, який дуже сильно приваблював своєю зовнішністю. Його усмішка була ідеальна ,очі сині, як океан, в який можна заринути назавжди.

-(Міа) Все добре, дякую, що допоміг. Піднявшись, я просто  почервоніла і дивилась прямо йому в очі.

-(Міа)Хто ти?

-(Майк) Я людина, на яку ти дивилась дві хвилини. Мене Майк звати.

Від його усмішки, в мене по всій шкірі проходили мурашки..

-(Майк)А я, як знаю , тебе звати Міа?

Я була здивована, звідки він знає моє ім’я, але вся ця ситуація настільки затьмарила мені голову ,що я не сильно звертала увагу. Після того, як він мене підняв ,він зразу положив мене на ліжак і приніс стакан води . Дуже сподобався мені його чоловічий вчинок.

-(Міа)Так, вдячна тобі ще раз за те, що заступився за мене.

-(Майк)Все, все,  хватить дякувати , піднімайся, я тебе відвезу додому.

Подавши руку ,Майк поміг дійти до його машини. Я сіла в неї і ми поїхали до          

мого дому. Їхали ми без розмови .Ні я, ні він, нічого не розпитували.

Мене цікавило зовсім інше , чому Майк хвилювався за мене? Він міг просто пройти мимо чи положити мене на лежак і просто  піти. Мене звісно мучило ,но я була виснажена і рішила над цим питанням подумати наступного дня.

От ми і приїхали до мого дому. Майк поміг мені дійти до дверей. А дальше не хотів заходити. Він залишив листочок, де було вказано його номер та             соц. мережі. Я ще раз подякувала і ми розійшлись.

Постукавши в двері ,відкрила моя мама .Вона зрозуміла ,що щось сталось і зразу притримала мене, щоб я не впала та положила на ліжко. Прийшов тато, обоє почали  розпитувати. Я не хотіла розказувати їм правди, бо мені не дозволили б спілкуватись з моїми друзями, коли вже все налагодилось, почалися б заворушки з поліцією та потурбували б хлопця , що поміг мені. Тому я сказала ,що трохи перебрала з алкоголем  і побилась з подружкою. Батьки звісно не були в захваті від цієї історії, але краще буде звучати, ніж оригінал.