Правда

Далія бігла по довжелезним коридорам, вона вже не знала в якій частині будівлі знаходиться, вона просто бігла. І ось нарешті вона побачила двері за якими виднілася вулиця, точніше сад який оточував будинок. 

  Далія була впевнена що зустріне тітоньку в саду. По їхньому приїзду тітка весь час проводила саме там, говорячи що будинок їй не подобається своєю атмосферою.

  Вибігши на двір Далія трохи відсапалася і далі вже пішла спокійніше. Оглядаючи величезний сад в пошуках тітки, вона помітила як багато там темних троянд. Взагалі весь сад був в якихось темних кольорах.

— Цей сад гнітить мене більше ніж будівля, аж дрижаки по шкірі йдуть, — сказала Далія проходячи черговий кущ троянд.

  Вийшовши на більш простору ділянку вона побачила тітку Елізабет. Вона сиділа біля невеличкого озера, який знаходився посеред саду. Сиділа і уважно дивилася кудись в даль.

  Далія обережно підійшла до тітки торкнувшись її плеча. Вона повернулася до неї але нічого не сказала, лиш вказала жестом сідати поруч.

  Далія сіла і тітка заговорила продовжуючи дивитися прямо.

— Ну, чому ти прийшла сюди, ще й виглядаєш так наче бігла від когось, юній панночці не припустимо так виглядати .

  Далія не знала чи тітка просто насміхається з неї чи дійсно не розуміє в чому справа.

— Я хочу знати правду, — твердо сказала Далія.

— Правду? — Елізабет тихо хмикнула. — Що саме ти хочеш знати дитя, правда це дуже широке поняття.

  Тітка нарешті відвела свій погляд від рівної поверхні озера. І чи то Далії здалося, чи так і було, але в очах тітки спалахнув вогник.

  — Я хочу знати всю правду, про що ви тоді говорили в екіпажі? Коли ми їхали до собору.

  Тітка примружилася і оглянула Далію. Потім зітхнула і відвернулася.

— Ти ще не готова, — мовила вона спокійно .

  Далія була шокована.

— Що означає не готова?! Ви знущаєтеся наді мною?, — Далія трохи підвищила голос але не кричала. — А коли я буду готова, чому всі навколо знають про мене, а я сама ні?!

  Далія була у відчаї, тітка була її останньою надією на розуміння що відбувається.

— Всі?, — зацікавлено спитала тітка.

— Ох, пані Лілія і Арчибальт обговорювали щось в коридорі, що якщо я не проявлю себе це буде кінець. Тому я і прибігла до вас за відповідями.

  Сказала Далія також дивлячись на озеро. Але тітка уважно, з цікавістю, дивилася на неї а потім неголосно засміялася. Далія такого не очікувала тому здригнулася.

— Що ж схоже твій наречений і його сімейка не такі дурні якими я їх вважала, — Елізабет витерла хустинкою сльози з очей. — Вибач дитино, але я дійсно не можу тобі сказати, не зараз, ще занадто рано. Ти повинна дізнатися дещо що відкриє тобі правду.

  Після цих слів тітка Елізабет знову стала такою ж без емоційною і байдужою. Але на мить Далії здалося що та хитро всміхалася.

  Їй треба щось дізнатися? Але як, про що їй треба довідатися, було зрозуміло що від розмови з тіткою Елізабет запитань стало ще більше.